Цитати для характеристики ахілла і гектора

Ахілл — як його описує сам Гомер: прудконогий Ахілл; Ахілл богосвітлий; богоподібний Ахілл. Риси характеру Ахілла: мужність; сила; справедливість; егоїзм; почуття власної гідності; почуття героїчної честі; благородство; жорстокість. Гектор — за описом Гомера — коней баских упокірник;  божистий ; шоломосяйний; осяйливий. Риси характеру Гектора: мужність; людяність; жертовність; благородство; сумлінність; стриманість; ніжність; вірність. Ахілл і Гектор справжні воїни Герої вічної поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни ахейського та троянського військ. Вони змагалися у вправності та силі, обидва загинули під час Троянської війни. Так хто ж із них най-гідніший? Ахілл, або Ахіллес,— син царя мірмідонян у Фессалії Пелея та морської богині Фетіди. Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахілл мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку тримала його мати. Ахіллові була провозвіщена смерть під час Троянської війни. Мати, щоб уникнути цієї долі, переодягла сина у дівоче вбрання й віддала до двору царя Лікомеда, де він і виховувався. Одіссей, бажаючи залучити до ахейського війська майбутнього воїна, під виглядом купця запропонував дочкам Лікомеда жіночі прикраси і зброю. Дівчата кинулися до прикрас, Ахілл же обрав зброю. Так Одіссей знайшов майбутнього воїна і намовив його вирушати під Трою. Вирушаючи на Троянську війну, Ахілл знав, що загине,— так казала йому мати — але, вибираючи між коротким, але уславленим життям та довгим, але бездіяльним, герой обрав коротке. Гектор — старший син царя Трої Пріама й цариці Гекуби, чоловік Андромахи. Він віддасть своє життя за нерозважливе кохання свого молодшого брата Паріса до Єлени Прекрасної. Гектор і Ахілл — справжні воїни. На їх рахунку чимало подвигів і перемог під час Троянської війни. Але подолати одне одного їм не просто: обидва сильні, фізично загартовані, витривалі. І навіть у вирішальному поєдинку, якби не до Афіни, хто знає, чи був би переможений Гектор. Гомер підбирає порівняння до поведінки воїнів, підкреслюючи, що вони — гідні супротивники: порівнює Ахілла з соколом, що полює на горлицю дику, з псом, який жене молодого оленя, але й Гектор, на його думку, дуже схожий на високолетного орла, який хоче вхопити ягня або зайця. Дужі, сміливі, мужні — хіба можуть бути воїни кращими, ніж вони? Мабуть, ні, тому що ці герої ще й віддані своїй батьківщині. Мужньо боронить рідну змучену Трою Гектор, схаменувшись, повертається до рядів ахейського війська Ахілл. Якими ж іще якостями наділені герої поеми «Іліада»? Гектор — герой, але ніщо людське йому не чуже, і він довго не наважується стати до ґерцю з Ахіллом. Зрозумівши підступність богів і супротивника, він мужньо бореться, до останньої хвилини свого життя прагне бути мужем, гідним поваги й захоплення. Прагне домовитися з улюбленцем Афіни про видачу тіла переможеного рідним, але засліплений гнівом Ахілл запевняє, що ніяких домовленостей між ними не буде. Ахілл — улюбленець богів і ахейців, красень і взірець воїна. Але він — теж жива людина і робить вчинки, про які потім шкодує: йде з війська — гинуть ахейці, його друг Патрокл, знущається над тілом Гектора — потім плаче разом з Пріамом над спільною трагедією учасників війни. І до Гектора, і до Ахілла одноплемінники ставляться з великою повагою: пригадайте, як голосять троянці, дізнавшись про загибель свого героя, плаче Андромаха, тужить Пріам, як поважають та які надії покладають на Ахілла — свого найкращого воїна — ахейці. Ахілл і Гектор — справжні герої, справжні чоловіки. Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини. Такими вони залишаються і для нас. А те, що Гомер змалював не лише їхню силу, але й слабкості, ще раз переконує: вони герої, але все ж таки люди. І ми теж можемо піднестися, дотягнутися до них

Джерело: http://dovidka.biz.ua/ahill-i-gektor-harakteristika/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

 сказочный персонаж, воплощение несгибаемого мужества, стойкости и упорства. Он явный неудачник. На его отливку не хватило олова, поэтому он стоит на одной ноге. Но он стоит на ней «так же твердо, как другие на двух». Основная черта его натуры — необычайная твердость духа. Он отправляется в опасное плавание в легкой бумажной лодочке, вступает в поединок с большой наглой крысой, не теряется, оказавшись в животе огромной рыбы, и так же мужественно ведет себя в горящей печи. Он погибает в огне вместе со своей любимой, вырезанной из бумаги прекрасной танцовщицей. Огонь расплавляет его, но остается невредимым его «маленькое оловянное сердечко» — символ любви, верности и бесстрашия.
Была рада

2) Н. В. Гоголь - писатель,который в своих произведениях высмеивал пороки общества. Поэма "Мёртвые души"-одно из его самых знаменитых произведений,в котором ярко выражена эта тема. Эти пороки он показывает на примере чиновников. Чичиков - главный герой поэмы,посещает помещиков с целью купить мёртвые души. Первым он приезжает к Манилову. Человек "ни то ни сё; ни в городе Богдан ни в селе Селифан". Он мечтатель, который никогда не воплотит в жизнь то, что сам себе выдумал. Манилов ничем не занимается, ему даже неинтересно читать книги. Он весь день может провести в своей беседке с названием "Храм уединённого размышления". Порок Манилова - праздность, слащавая мечтательность, которая исходит из первого порока. Далее Чичиков приезжает к Коробочке, как говорит сам герой "дубинноголовая". Она глупая, ограниченная. Её жизнь застыла на определённом моменте, так как даже часы в её доме не работали. Она ничего не ведает, ничем не интересуется, кроме продажи своих изделий, да подороже. Её порок - глупость, отставание от современного ей мира, темпа жизни. Следующим Чичиков посетил Ноздрёва. Человека расточительного, азартного. Он даже не думает о своих детях. Главным занятием в его жизни является любая азартная игра, получение выгоды. Его порок - расточительство, азартность, наплевательское отношение к жизни. Далее Чичиков приезжает к Собакевичу. Грубому,похожему на медведя, "неотёсанному" человеку. Он хитрый, смелый в тех вещах, в которых видит получение выгоды. Его порок - бездушность, алчность. И последним помещиком является Плюшкин. Он полностью морально мёртв, как чёрная дыра, в которой исчезли чувства, эмоции. Плюшкин - "прореха на теле человечества", жалкий, никчемный. Гоголь не понимает, как из нормального человека, он мог превратиться в такое существо. Чичиков - главный герой поэмы. Его судьбу и жизнь мы узнаем из одиннадцатой главы. Автор называет его подлецом, так как он всего добивается незаконными путями. Гоголь не зря располагает героев в такой последовательности, они находятся в таком порядке по степени их деградации, душевного омертвления. Н. В. Гоголь в своей поэме обличает пороки,такие как: алчность, скупость, праздность, хитрость, деградация. Он призывает людей осмотреть окружающих и, в первую очередь, себя. И исправить или хотя бы пересмотреть свои отрицательные качества.