Цитати характеристики образу айвенго ?

Айвенго — молодий саксонський дворянин, син Седріка Сакса, ярого супротивника чванливої ​​норманской знаті, лицар без страху і докору, що складається суцільно з позитивних якостей. Айвенго бере участь у третьому хрестовому поході, очолюваному королем Річардом Левове Серце.

Батько прогнав Айвенго з дому за те, що той закохався в його вихованку леді Ровену, яку Седрік хотів видати заміж за Ательстана — одного з останніх нащадків саксонської королівської крові. Цей шлюб ставив мету — відродження королівської саксонської династії. Айвенго таємно повертається з Палестини. В одязі мандрівника він потрапляє в рідний замок, там в цей час гостює лицар-тамплієр — давній суперник Айвенго. Молодий лицар залишається невпізнаним, але з розмови з Ровеною дізнається, що вона любить його. Айвенго допомагає єврею Ісаку, купцеві з Йорка, уникнути небезпеки, вдячний за це Ісаак купує йому обладунки, коня і зброю. Айвенго з’являється на лицарському турнірі інкогніто і здобуває перемогу над чотирма учасниками, в тому числі і тамплієром де Буагільбером.

Смерть поэ́та» («На смерть Пушкина» — стихотворение Михаила Лермонтова о трагической гибели Александра Сергеевича Пушкина и вине общества в смерти Поэта.

Стихотворение М. Ю. Лермонтова занимает в истории отечественной литературы особое место: это наиболее ранняя по времени и несравненная по поэтической силе обобщающая оценка исторического, всенародного значения Пушкина, его «дивного гения» для России, и в этом смысле выдающийся акт общественного, национального самосознания.

— И. С. Чистова[2]

«Смерть поэта» стало стихотворением-памятником Лермонтову, создавшим ему громкую известность и проявившим его публичную позицию на социально-политическое положение России.

1) выражающие главную мысль произведения:

«Горе от ума» А. С. Грибоедов

2) сформулированные в виде вопроса:

«Что делать?» Н. Г. Чернышевский

3) непонятные, интригующие:

«Стучит!» рассказ И. С. Тургенева

«Страшная месть» Н. В. Гоголь

4) передающие эмоциональное состояние автора:

«Русь бесприютная» С. А. Есенин

«Прокляты и убиты» роман  Виктора Астафьева

5) отражающие отношение автора к своим персонажам:

«Прозаседавшиеся» В. В. Маяковский

«Униженные и оскорблённые» Ф. М. Достоевский

6) носящие иносказательный характер:

«Не всё коту масленица»  пьеса А. Н. Островского.

7) обозначающие время действия, место действия или имя персонажа:

«В августе сорок четвёртого» роман Владимира Богомолова,

«Село Степанчиково и его обитатели» Ф. М. Достоевский

«Сорочинская ярмарка» повесть Н. В. Гоголя,

«Евгений Онегин» А. С. Пушкин.