Составить план устного рассказа " жизнь владимира дубровского" и вообще что такое "устный план рассказа

1) Троекуров и Дубровский
2) Суд и его последствия
3) Отец и сын 
4) Смерть папы Владимира
5) Похороны
6) Пожар
7) Разбойники
8) Смелый учитель Дефорж
9) Новости за обедом 
10) Ночь после праздника 
11) Дубровский стал Дефоржем
12) Дубровский с Машей
13) Ухаживание князя
14) Сватовство
15) Предлажение Маше
16) Домашний Арест Маши 
17) Два мальчишки
18) Свадьба
19) Конец разбойничей шайки.

дность переправы под вражеским огнем. Среди достигших противоположного берега и Василий Теркин.

3. Бойцы останавливаются переночевать в деревне, находящейся в тылу врага.

4. Раненый Теркин попадает в медсанбат.

5. Герой рассуждает о том, как приятно вернуться домой с наградами.

6. Теркин играет на гармони. Музыка согревает души бойцов.

7. Герой поэмы сопоставляется со стариком, ветераном войны.

8. Мысли героя поэмы о незначительных потерях на войне (кисет, шапка) и о главной потере, которую нельзя допустить, — о потере Родины).

9. Теркин бьется с немцем один на один.

10. Он из винтовки сбивает самолет.

11. Генерал вызывает бойца к себе и вручает за этот подвиг орден.

12. Теркин среди других солдат ведет бой.

13. Мечты героя об отдыхе.

14. Взвод Теркина переходит й наступление.

15. Раненый Теркин на боле боя разговаривает со смертью.

16. Встреча Теркина со стариком и старухой.

17. Дорога на Берлин.

18. В бане. Тела солдат украшают шрамы, а гимнастерки — ордена.

19. Автор прощается со своим героем.

Живучи в наш складний час гаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому. А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. На Землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою
Але черезхвилину мені здається, що таке життя може настати тільки у тому випадку, якщо все людство замовить собі пропуск в астрал і через нього потрапить в Небесне царство.

Але всі мої ілюзії розпадаються у ту саму мить, коли, вийшовши на вулицю, я бачу худі й заморені обличчя літніх людей, що мусять увесь день стояти на морозі лише для того, щоб випрохати жменьку монет на хліб, або коли я бачу птахів у калюжі нафти, або коли стільки іде грошей на озброєння, або коли дивлюсь кримінальну хроніку.

Ось тоді мені здається, що у людства немає майбутнього або на нього чекає таке майбутнє, що краще б його не було.

Але усе-таки мені здається, що ми не настільки нерозважні, щоб допустити це. Майбутнє у людства повинно бути, і наше завдання зробити його прекрасним.