Найти из рассказа илья муромеци святогор 5 старинных слов

Печинка
дурень
витязь
муромец
церковъ(обяз с твердым знаком)

Історія створення – вірш був написаний восени 1914 року, через рік після видання першої збірки «Нате!»

Жанр – елегія з елементами послання.

Тема вірша – людське життя; поетичне мистецтво.

Композиція – Вірш написаний у формі монологу-звернення ліричного героя. Монолог можна розділити на смислові частини: риторичні питання про те, навіщо запалюють зірки, розповідь про вдячність Богу за те, що він запалює зірки і освітлює шлях тому, кому це потрібно. На строфи твір не ділиться

Віршований розмір. Для цього вірша характерна тонічна система віршування, більшість рядків не римуються, деякі об’єднані перехресним римуванням.

У центрі вірша ліричний герой, який звертається до оточуючих. Слово «послухайте» привертає увагу, інтригує читача. Далі герой відразу починає свої міркування про зірки.

В. Маяковський вважає, що зірки запалює Бог. Поет лаконічно розповідає, як людина приходить до Всевишнього з проханням освітлити шлях. Життя без зірок здається йому мукою. Коли серце людини освітлюється надією, що зірки знову запалають, вона відчуває себе спокійно, не відчуває страху. У цьому епізоді привертає увагу образ Бога. Автор наближає його до простих людей, вживаючи художню деталь: «жилистая рука». Якщо вирвати цю фразу з контексту, можна подумати, що перед нами звичайна людина, яка багато працює.В останніх рядках автор знову ставить риторичне питання, показуючи, таким чином, що остаточну відповідь на нього ще не дано. Головна думка відображається в рефрені: «Якщо зірки запалюють – значить – це кому-небудь потрібно?»

Вірш написаний у формі монологу-звернення ліричного героя. Його можна розділити на смислові частини: риторичні питання про те, навіщо запалюють зірки, розповідь про вдячність Богу за те, що він запалює зірки і освітлює шлях тому, кому це потрібно.

Художні засоби вірша “Послухайте”

Метафоры – «звезды зажигают», «кто-то называет эти плевочки жемчужиной», «метели полуденной пыли», «врывается к богу».

Эпитеты – «полуденная пыли», «жилистая рука», «ходит тревожный, но спокойный».

Объяснение:

Ленский познакомил Онегина с

Лариными. Опытный знаток людей,

Евгений обратил больше внимания

не на легкомысленную Ольгу, а на её

тихую, мечтательную сестру. Татьяна,

Чья душа давно ждала любви, тоже

увлеклась Онегиным. Впервые

ощутив глубокое чувство и не в

Силах сдержать его, она написала

Евгению письмо со страстным и

горячим признанием. Несколько

дней на него не было ответа. Когда

Потом Татьяне сообщили о прибытии

к ним в гости Ленского и Онегина,

она так Взволновалась, ЧТО ПОЧТИ

в беспамятстве выбежала в сад.

Беспокойно гуляя по нему, она вдруг

Столкнулась в аллее с Евгением.