Написать твір на тему "вічні образи в античній літературі"

Образи, які звуться «вічними» у літературі, представляють собою такі образи, які стали втіленням певних загальнолюдських рис, стали називними для певного типу людей, явищ. Наприклад, Дон Кіхот став втіленням безкорисливої любові до справедливості, Обломов – символом лінощів, а Плюшкін – уособленням скупості, скнарості. «Вічні образи» - велике надбання людської культури, класичної літератури.

Образ Прометея, створений в трагедії давньогрецького драматурга Есхіла «Прометей закутий», також є «вічним» для світової художньої культури. Він – втілення героїчної самопожертви заради інших, героїчного, безкорисливого служіння людям. Також образ Прометея є втіленням залізної волі, міцного духу, нескореності. Титан Прометей таким чином став символом одвічних прагнень та ідеалів людства. Він – сильний герой, який робить свідомий вибір – бути альтруїстом, допомагати іншим, та йде своїм шляхом до кінця. Вказані риси характеру Прометея є змістом поняття «Прометеїзм», яке виникло від імені титана.

Образ Прометея надихає людей бути мужніми, незламними, с честю та гідністю переносити труднощі та тортури, не піддаватися на спроби супротивників улестити, підкупити або залякати. Образ Прометея вчить цілеспрямовано діяти на благо інших людей, усього людства.

Вічний образ Прометея здавна надихає письменників, поетів, художників та інших митців. До образу Прометея у своїй творчості звертались Гете та Байрон, а з українських митців - Тарас Шевченко в поемі «Кавказ», Максим Рильский та Андрій Малишко в своїх поезіях. А Леся Українка присвятила Прометеєві такі рядки:

«Ти, Прометею, спадок нам покинув,

Великий, незабутній. Тая іскра,

Що ти здобув для нас від заздрих Олімпійців,

Я чую пал її в своїй душі…»

1.История создания. В 17 лет Александр Блока в Германии на курорте, где он отдыхал с матерью, познакомился с Ксенией Михайловной Садовской: светской замужней дамой, матерью 3-х детей, старше его на 18 лет. Но это было первое серьезное чувство, воспоминания о котором растянулись на многие годы и давали тему для его стихов. Ей же посвящено и "Две любви", написанное в 1900г, когда в жизнь Блока вошла новая любовь - к Любови Дмитриевне Менделеевой, его будущей жене.
2. И тема стихотворения "2 любви" сравнение и примирение этих чувств. Идея в их согласии.  Известно, что Люба Менделеева была да поэта романтическим идеалом женщины и светлой, безмятежной и ясной. Он не видел в ней реальную плотскую женщину. А ставшей уже туманной, любовь страсть -"  в смятении и мгле".
(Замечу, что это разделение любви на романтическую и плотскую и стало затем причиной неудачного брака).
И понимая в глубине души, что эту  раздвоенность ему не преодолеть, Блок признает грядущую кару: все прах, все тлен, все суета! 
3. Обе любви отождествляются с явлениями природы: свет, тьма, мгла это метонимия) и они же - антитеза, и любовь-блаженство противопоставляется любви - пожару.
4. Мне стихотворение нравится, хотя особого отклика не вызывает. Женщина по природе легче соединяет любовь страсть с любовью-нежностью и заботой. Но для понимания человеческой природы оно полезно.  А вот последний куплет в дни Великого поста приобретает особое звучание: сильные чувства - грех, прах и тлен. О душе надо заботиться, освобождая ее от суеты.

Без труда нема плода.
Народна притча
Якось один чоловік почастував вовка хлібом.
—    Ну й смачний! — похвалив вовк. А далі питає:
—    А де ти його взяв?
—    Та де взяв! Землю виорав...
—    І все?
—    Ні, потім посіяв жито...
—    І вже маєш хліб?
—    Та ні,— каже чоловік.—  Почекав,  поки жито
зійшло, виросло, поспіло. Потім я його вижав, змолотив,
намолов борошна, замісив тісто й аж тоді напік буханців.
—    Що смачний хліб, то смачний,— сказав вовк.—
Та скільки ж коло нього походити треба!
—    Твоя правда,— сказав чоловік.— Клопоту багато.
Але без труда нема плода..
Пішов раз лев на лови й зустрів мишку. Хотів її з'їсти, вже й лапою надушив. А мишка й каже йому:
—    Ой, леве, могутній владарю! Не їж мене, змилуй
ся наді мною, бідною, маленькою мишкою! Я тобі за те
в пригоді стану!
 Засміявся лев:
—    Ти мені в пригоді станеш? Якась нещасна мишка — мені, цареві над звірями, в пригоді можеш стати
В якій же це пригоді?
—    А хто може теє знати,— каже мишка.— Тільки благаю я тебе — зглянься наді мною!..
Зглянувся лев, пустив мишку. Подякувала вона й побігла швиденько до своєї нірки.
Коли це, за яким часом, попався лев у тенета. Б'ється, сердешний, борсається в тенетах, нічого ні зробить — ще гірше заплутався в сітку. Аж де не взялась мишка — одну петельку перегризла, другу... Я й заходилася, то таку дірку в тенетах зробила, що й лез виліз! Тоді мишка й каже левові:
—    А що, бачиш, і я, маленька мишка, тобі в пригод
стала!
—    Бачу,— каже лев,— віддячила ти мені і навчила
мене тобі. Я бачу, що добро, зроблене комусь
сторицею повертається.