Подобрать отрывок из художественного текста с диалогом.

Отчитав таким образом Ивана, гость осведомился:
- Профессия?
- Поэт, - почему- то неохотно признался Иван.

- Поэт, - почему-то неохотно признался Иван.

Пришедший огорчился.

- Ох, как мне не везет! - воскликнул он, но тут же спохватился, извинился и спросил: - А как ваша фамилия?

- Бездомный.

- Эх, эх... - сказал гость, морщась.

- А вам, что же, мои стихи не нравятся? - с любопытством спросил Иван.

- Ужасно не нравятся.

- А вы какие читали?

- Никаких я ваших стихов не читал! - нервно воскликнул посетитель.

- А как же вы говорите?

- Ну, что ж тут такого, - ответил гость, - как будто я других не читал? Впрочем... разве что чудо? Хорошо, я готов принять на веру. Хороши ваши стихи, скажите сами?

- Чудовищны! - вдруг смело и откровенно произнес Иван.

- Не пишите больше! - попросил пришедший умоляюще.

- Обещаю и клянусь! - торжественно произнес Иван.

Клятву скрепили рукопожатием, и тут из коридора донеслись мягкие шаги и голоса.

- Тсс, - шепнул гость и, выскочив на балкон, закрыл за собою решетку.

М. Булгаков "Мастер и Маргарита"

Вони зустрілися випадково. Квітучий травень добігав кінця, і все навколо буяло весняним цвітінням. Він- молодий, досить талановитий, але ще мало кому знайомий художник. Богдан, що своїми сміливими міркуваннями чомусь не припав до душі організаторам виставки; і вона- ще зовсім юна першокурсниця місцевого педагогічного коледжу Олеся... Зустрілися на алеї в парку.
Їхні погляди зустрілися, але обоє були чомусь дуже заклопотані й надто серйозні. Так і розминулися в той день. Але дорогою додому(кожен до себе) відчули, що їхня зустріч не остання. Богданові не давали спокою бездонні голубі очі незнайомики. Олеся ж довго міркувала, чому хлопець такий невеселий...
Наступного дня вони знову зустрілися на тому ж місці, а далі ще, і ще... Знайомство, зустріч, щира дружба і велике кохання. Богдан завдячує долі, що зустрів свою єдину. Отак проста зустіч може перевернути все навколо.

Вони зустрілися випадково. Квітучий травень добігав кінця, і все навколо буяло весняним цвітінням. Він- молодий, досить талановитий, але ще мало кому знайомий художник. Богдан, що своїми сміливими міркуваннями чомусь не припав до душі організаторам виставки; і вона- ще зовсім юна першокурсниця місцевого педагогічного коледжу Олеся... Зустрілися на алеї в парку.
Їхні погляди зустрілися, але обоє були чомусь дуже заклопотані й надто серйозні. Так і розминулися в той день. Але дорогою додому(кожен до себе) відчули, що їхня зустріч не остання. Богданові не давали спокою бездонні голубі очі незнайомики. Олеся ж довго міркувала, чому хлопець такий невеселий...
Наступного дня вони знову зустрілися на тому ж місці, а далі ще, і ще... Знайомство, зустріч, щира дружба і велике кохання. Богдан завдячує долі, що зустрів свою єдину. Отак проста зустіч може перевернути все навколо.