Сочинение по тарасу бульбе из повести тарас бульба 7 класс

Повесть "Тарас Бульба" - одно из самых совершенных творений Н.В. Гоголя. Оно стоило писателю огромного труда. В повести Гоголь рассказывает о героической борьбе украинского народа за свое национальное освобождение. Главные события происходят в Запорожской Сечи, в царстве свободы и равенства. Это вольная республика, в которой живут люди широкого размаха души, абсолютно свободные и равные, где воспитываются сильные и мужественные характеры. Для людей такого характера нет ничего выше на свете, чем интересы народа, чем свобода и независимость Отчизны. В повести превосходно раскрывается атмосфера могучего народного движения. Замечателен образ главного героя повести -Тараса Бульбы.Суровый и непреклонный Тарас Бульба ведет жизнь, полную . невзгод и опасностей. Он не был создан для семейного очага. Его "нежба" -! чистое поле да добрый конь. Увидевшись после долгой разлуки с сыновьями, он назавтра же спешит с ними в Сечь, к казакам. Здесь его подлинная стихия. Гоголь пишет о нем: "Весь он был создан для бранной тревоги и отличался грубой прямотой своего нрава".Человек огромной воли и недюжинного природного ума, трогательно нежный к товарищам и беспощадный к врагу. Он карает польских магнатов и защищает угнетенных и обездоленных. Это могучий образ, овеянный поэтической легендой, по выражению Гоголя: "точно необыкновенное явление русской силы".Тарас Бульба - это мудрый и опытный вожак казацкого войска. Его "отличали" "умение двигать войском и сильная ненависть к врагам".

Т. Шевченко був кріпаком пана П. Енгельгардта, здібним до малювання. Тому уже навчався живопису у Вільно, де кілька років прожив із паном. У 1831 році пан переїхав до столиці Російської імперії Петербурга. Його супроводжує Тарас, якому на той час виповнилося 17 років. У Петербурзі Енгельгардт віддав свого кріпака на чотири роки в науку до модного на той час майстра Ширяєва. Хоч Тарас був уже досить вправним художником, учитель доручив учневі виконувати найпростіші роботи — змішувати й розтирати фарби, фарбувати стіни, огорожі, підлоги, дахи. В душі Шевченко прагнув стати справжнім художником, мріяв вступити до Академії мистецтв, та дорога туди була закрита, бо він — кріпак.  

Після роботи вночі юний Шевченко відвідував Літній сад, милувався мармуровими скульптурами, замальовував їх. Тут він відчував себе трохи поетом та художником.  

2. Назви сучасників Т. Шевченка, які вплинули на долю молодого митця.

У Петербурзі Кобзар познайомився із земляками: Іваном Сошенком, Євгеном Гребінкою, Василем Григоровичем, а через них із відомими російськими художниками Олексієм Венеціановим і Карлом Брюлловим. Усі відзначали неабиякий розум Шевченка й «некріпацьку зовнішність». Карл Брюллов хвалив його художні роботи, а надто вірші, які показував йому юнак, і взявся безкоштовно приватно навчати талановитого кріпака.

Щоб удосконалювати майстерність живописця, Т. Шевченко вступив у Товариство заохочення художників і дістав можливість відвідувати «рисувальні класи».  

3. Перекажи випадок із генералом Клейнміхелем. Як ця подія вплинула на пришвидшення викупу Т. Шевченка з кріпацтва?

К. Брюллов був дуже відомий художник, тому до нього за портретом звернувся царський улюбленець, пихатий і грубий генерал Клейнміхель. К. Брюллов попросив виконати замовлення Т. Шевченка, оскільки не зійшлися в ціні. Генерал зневажливо ставився до юнака-кріпака, тому стосунки не склалися від початку. Коли, вважаючи себе красенем, вимагав створити портрет реалістичним, Тарас висміяв пихатого вельможу (з портера дивилась потворною пика з жадібно-догідливими очицями й величезним кривим носом). Генерал розлютився й відмовився викупити портрет, тоді художник затер генералові погони та домалював рушник і піну на обличчі, і картину генерала забрав цирульник, щоб повісити як вивіску над перукарнею. Від відвідувачів не було відбою!

Але яка ганьба — сміються над улюбленцем царя! Розлючений такою Тарасовою витівкою, генерал викупив свій портрет у цирульника аж за 500 рублів, а потім поїхав до пана Енгельгардта з проханням продати йому ненависного художника, щоб потім поквитатися з ним.

Дізнавшись про це, Карл Брюллов намалював портрет письменника Василя Жуковського — вихователя царських дітей, картину розіграли в лотерею, а за зібрані 2500 рублів Тараса Шевченка викупили з кріпацтва.

25 квітня 1840 року на квартирі Брюллова вихователь царевича Василь Жуковський урочисто вручив Тарасові Шевченку його відпускну.

Объяснение:

Белинский писал, ҹто Евгения Онегина можно назвать энциклопедией русской жизни и в высшей степени народным произведением. Евгений Онегин писался в продолжение йескольких лет, и поэтому сам поэт рос вместе с ним, и каждая новая глава романа была более интересной и зрелой. А.С. Пушкин первым поэтиҹески воспроизвел картину русского общества, взятого в одном из интереснейших моментов его развития. В.Г. Белинский говорил, ҹто Евгений Онегин произведение историҹеское, в котором описаны обыҹаи, нравы и быт русского общества. Автора по праву можно назвать национальным поэтом: он пишет о своих героях, о природе, о красоте городов и деревень с любовью и патриотизмом. Пушкин осуждает светское общество, которое он сҹитал лицемерным, льстивым, ненастоящим, изменҹивым, потому ҹто люди, которые еще сегодня симпатизировали ҹеловеку, завтра могли отвернуться от него, даже если он не сделал ниҹего плохого. Это знаҹит имея глаза, ниҹего не видеть. Онегин был оҹень близок автору, и ҹерез его поступки поэт показал, ҹто общество еще не готово измениться и принять в свой круг такого передового ҹеловека, как Евгений Онегин.

Объяснение: