Сороок ! найти самую легкую часть и рассказа бежин луг для пересказа

Только не начало і не конец. В начале много опісанія. Выбірай середінку.

 Война – страшное и пугающее слово. Это тяжелейшее испытание для всего народа. Самыми беззащитными и ранимыми оказываются в это время дети. Их детство безвозвратно уходит, ему на смену приходят боль, страдания, потери родных и близких, лишения. Хрупкие детские души война сжимает стальными тисками, раня и калеча их войны вычеркнули из жизни множество детских судеб. А ведь из этих детей могли бы вырасти смелые, благородные люди, так необходимые родине. 
    «Мы родом из войны»,- говорят те, чьё детство пришлось на тяжелые военные годы, когда легче было умереть, чем выжить. 
    Гражданская война, начавшаяся в нашей стране после октябрьской революции, дала начало таким суровым явлениям, как детская беспризорность, нищета и голод. Мужчины ушли на фронт, в стране царили разруха и беспорядок, предприятия и школы не работали. Большинство детей превратилось в голодных, предоставленных самим себе, оборванцев. А многие из них стали сиротами, чьей судьбой никто не интересовался. Они увидели суровое лицо войны, заглянули в её холодные безжалостные глаза. 
    Правдиво и достоверно рассказывает о жизни детей в годы Великой отечественной войны книга А. Приставкина «Ночевала тучка золотая». Читать эту повесть очень тяжело, на глаза наворачиваются слезы. Она знакомит нас со многими детскими судьбами, искореженными войной, сиротством, нищетой и нуждой. 
    Детский дом из Подмосковья эвакуируют на Кавказ, подальше от войны и голода. Маленьких детдомовцев ожидают такие испытания, которые, наверное, не смог бы перенести даже взрослый. 
    Все дети живут одной самой заветной мечтой: поесть. «От маленькой пайки хлеба, даже с добавкой, приколотой к ней щепкой, голод не убывал. Он становился сильней». «Ох, как жрать-то охота…Хоть дверь грызи! Хоть землю мерзлую под порогом ешь!» - так вслух произносит главный герой повести Сашка Кузьменыш, один из братьев-близнецов. Одиннадцатилетние близнецы, чтобы выжить и не умереть с голоду, научились хитрить, обманывать, красть. 
    Ничего отрадного нет в жизни детдомовцев, несчастные и голодные бродят они по окрестностям Гудермеса, куда их привезли в поисках сытой жизни. 
    В конце концов, укрывшиеся в горах чеченцы нападают на детский дом. Один из братьев-близнецов Сашка погибает, зверски убитый чеченцами. Колька своими глазами видит, какой смертью умер его брат. От этого он чуть не лишился рассудка. Когда Колька везет на тележке своего мертвого брата, а потом в железном ящике под вагоном увозит его подальше от «этого проклятого Кавказа», то Сашка для него еще живой, не может его детский ум смириться с такой чудовищной потерей. Хочется крикнуть: «Почему и за что приготовила война такие нечеловеские испытания этим невинным детям?» 
    Печальных примеров тяжелой участи детей в военное время можно приводить еще много. Нельзя не вспомнить о детских концентрационных лагерях, устроенных фашистами. В них маленькие пленники подвергались нечеловеческим пыткам, «нацистские врачи» ставили на них чудовищные опыты, дети умирали мучительной смертью. Трудно подсчитать, сколько маленьких несчастных узников было замучено в таких концлагерях по всей Европе. 
    Дети, пережившие войну, никогда уже её не забудут. По ночам они по-прежнему слышат грохочущие разрывы бомб, испуганные крики, пулеметные очереди. 
    Сейчас некоторые террористические организации пытаются начать религиозную войну, проводя вооруженные действия против мирного населения. Часто в них гибнут самые беззащитные – дети. Таким примером был захват средней школы в г. Беслане, когда погибло более трехсот человек. Репортажи из захваченной бандитами школы невозможно было смотреть и слушать без сострадания, над детьми буквально издевались. Хочется спросить у этих террористов: «Почему вы обрекли на страдания стольких детей, зачем вы их расстреливали и убивали?». Так и мы, и все наше поколение заглянули в чудовищные глаза войны. 

Шекспір — славний знавець людських характерів. Ромео і Джульєтта — ще підлітки, їх основні риси формується, і драматург показує ці зміни під впливом любові і пережитого. Скажімо само, як Джульєтту любов перетворює в самостійну і героїчну жінку, (до Ромео і мужніє, пізнавши справжню силу почуттів. Жах привабливими в п'єсі є образи Меркуціо і ченця Лоренцо. Меркуціо — (до)справжній чоловік Відродження, уособлює радість буття, творчу фантазію і проникливий розум. Лоренцо — філософ, учений, книгочей, помічник закоханих. Доповнює цю галерею образів князишка Ескалад, правитель Верони, мудрий і справедливий. Тема кохання — одна з вічних тем у літературі. Кожен письменник висвітлює її точно по-своєму, але є твори, що стали зразками розкриття цієї теми. Рано чи йдеться про кохання молодих людей з родин, що ворогують посеред собою, ми відразу згадуємо шекспірівських героїв — Коханий і Джульєтту. Любов Ромео і Джульєтти, світла, чиста і жертовна, розквітла кайфовий часи феодальної ворожнечі. При тих умовах кохана була викликом усьому суспільству, без перебільшень її можна назвати навіть героїчним. Роди Монтеккі та Капулетті були непримиренними супротивниками, джерело за поколінням брало участь у боротьбі, коли прелюдій) сама природа подарувала їхнім нащадкам несподіване феномен: двоє зустрілися і полюбили один одного. Тоді весь вік умовності, стара мораль, небезпека виявилися невдалими. Особливо таким і має бути справжнє кохання, саме в цьому і ховається його переможна Силка. Ллється кров, обставини змушують Ромео стати незважаючи на. Ant. позаду власної волі вбивцею, він змушений тікати, укладаючи все темне і зле протистоїть : цього почуття, все на світі ніби покликане заважати закоханим. Але Ромео спритний ризикнути життям лише заради того, щоб побачитись з Джульєттою, навмисно затягуючи зустріч. Джульєтта також готова застосовуватися на ризик в ім'я любові, беручи отрута, яка до й зімітувати власну смерть: всього-усе так вона отримувала можливість вирватися з павутиння умовностей і зовнішніх обставин. Схильність має більшу цінність, ніж життя, так вважають той і інший закоханих. Життя нічого не варте, якщо грішно бути разом. Так їх почуття виявляється побільше смерті, хоча лише; смерть дозволяє їм зв'язатися. Герої гинуть, але насправді це не поразка, а перемога любові. Програє стара повчання ворожнечі: трагічна розв'язка особистої долі Ромео і Джульєтти примиряє старше плем'я Монтеккі і Капулетті. «Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту», — стверджує в кінці п'єси Король трагедії. Але ця печаль — світла, а трагедія в цілому — оптимістична. Справи не знищили кохання, не роз'єднали Ромео і Джульєтту. Мораль кохання — а кохання завжди символізувало саме життя — приходить у світ (білий) і затверджує нові цінності, нехай навіть настільки начетистый ціною, дарує надію на краще. Всупереч всьому, пожвавлення перемагає смерть, а любов — ненависть.