Итак, в стихотворении листок двп характера, две судьбы, двп состояния, два настроения.кому сочувствуете вы и почему?

Разумеется дубовому листу.
И это легко объяснить, ведь он брошен на произвол судьбы, обречен скитаться и в конечном итоге умереть. Сам лист олицетворяет собой человека, гонимого всеми и отовсюду. Он одинок.

Якби я залишився сам на безлюдному острові...

Як Робінзон Крузо, я люблю море, але бачу його рідко. Ми живемо в місті, розташованому далеко від тих місць, звідкіля відпливають у далекі країни кораблі, де кричать чайки й пахне рибою і водоростями. Але часто уявляю собі, що я, подібно Робінзону Крузо, опинився на безлюдному острові...

Коли я отямився, море вже не штормило. Наближався вечір, і треба було подумати про їжу і нічліг. Я набрав хмизу, послав свою куртку і приліг. Було твердо й незручно. Я довго не міг заснути — мучив голод. Десь удалині прокричав якийсь птах. Мені стало страшно.

Вранці я став міркувати над тим, що мені тепер робити. По-перше, треба подбати про їжу. Це, як мені здавалося, буде нескладно: у морі повно риби, у лісі є горіхи, ягоди, пташині гнізда, де можна знайти яйця. Адже саме їх почав їсти Робінзон, коли привезені з корабля припаси закінчилися. По-друге, треба розкласти вогонь, знайти яку-небудь посудину, щоб зварити юшку... Але я ж на безлюдному острові! Звідкіля тут посудина? Навіть бляшанки не знайти... Я вирушив обстежувати місцевість. У заростях дикої ліщини назбирав горіхів. Наткнувся на кущі з ягодами, схожими на суниці. Що робити далі? Звичайно, кращим порадником тут може бути тільки Робінзон Крузо. Він побудував собі житло, сам спорудив собі меблі. Я знаю, що Робінзон робив із глини посуд. Він зшив собі одяг, навіть виготовив парасольку. За прикладом Робінзона я повинний був би приручити диких кіз, вирощувати злаки. Але я цього нічого не вмію. У мене немає необхідного життєвого досвіду, знань, майстерності. Це відразу протверезує мене і повертає в реальність — у свою облаштовану міську квартиру. Страшно подумати, що я міг би опинитися один, без батьків і друзів, навіть у цьому сучасному місті! Щоб не розгубитися в житті, як Робінзон, мені треба ще багато чого навчитися. Адже на незаселеному острові мені довелося б стати і будівельником, і кухарем, і кравцем, і рибалкою, і навіть лікарем!

Ні, якби я залишився на безлюдному острові один, я б неодмінно загинув!

Сказки Щедрина отличаются истинной народностью. Освещая самые злободневные вопросы русской жизни, сатирик выступает как защитник народных интересов, выразитель народных идеалов, передовых идей своего времени. Мастерски использует он народный язык. Обращаясь к устному народному творчеству, писатель обогащал народные сюжеты фольклорных произведений революционным содержанием. Он создавал свои образы на основе народных сказок о животных: трусливом зайце, хитрой лисе, жадном волке, глупом и злом медведе. 
Мастер эзоповых речей, в сказках, написанных в основном в годы жестокого цензурного гнета, он широко использует прием иносказания. Под видом животных и птиц им изображаются представители различных общественных классов и групп. Иносказание позволяет сатирику не только зашифровать, спрятать истинный смысл его сатиры, но и гиперболизировать в своих персонажах самое характерное.
Сказка “Дикий помещик” — произведение, направленное против общественного строя, основанного на эксплуатации мужика. На первый взгляд это лишь забавная история глупого помещика, который ненавидел крестьян, но, оставшись без Сеньки и прочих своих кормильцев, совершенно одичал, а хозяйство его пришло в упадок. Даже мышонок его не боится. 
Но всмотримся внимательно в комическую и нелепую фигуру “дикого помещика”. Жизнь за счет народного труда превратила его в паразита. Весь смысл его существования сводится к тому, чтобы “понежить свое тело, белое, рыхлое, рассыпчатое”. Паразит, живущий за счет крестьян, презирает их, ненавидит, не может выносить “холопьего духу”. Бог выполняет его желание, и мужики исчезают из имения. Помещик даже очень обрадовался этому. Но вот что существенно: с исчезновением мужика наступают всяческие лишения, после которых российский дворянин превращается в дикого зверя