Характеристики фрица из сказки щелкунчик и мышиный король. 8 и >

Принц был избалованым за что и наказали. А мышиный король завидывал принцу ведь у принца все было, а у мыщиного короля ничего. Но в конце щелкунчик понял что он не ценил всех кто рядом.

За своє нетривале життя, яке тривало всього 27 років, Богдан-Ігор Антонич зміг вписати своє ім’я в історію української літератури. Народився він на території тодішньої Австро-Угорщини в сім’ї греко-католицького священика, але пізніше сім’я переїхала у Львів, де майбутній поет навчався і багато спілкувався з україномовною інтелігенцією. Саме завдяки цьому він і почав творити українською мовою.

Втім, поетичне зародження автора не можна назвати легким і простим. Його першою і рідною мовою була польська, тому твори українською мовою

йому давалися з досить великими труднощами. При їх аналізі добре помітно далеко не ідеальне володіння автором українською мовою, а також недоліки в тематиці. Такі труднощі спочатку роблять його подальший зліт у галузі поезії ще більш дивним – уже незабаром автор почав видавати дійсно гарні вірші. Першим надрукованим його твором стала збірка “Привітання життя”, у ній автор прагнув піднести новий стиль написання віршів, в деяких випадках це виходило, а в деяких ні.

Його спроба зробити поезію пісенною і мелодійною пізніше їм самим була визнана неефективною. Деякі особливості романтизму і тяги до душевного

ідеалу також притаманні цій збірці.

Констатувати формування остаточного, оформленого і гарного стилю можна по другій збірці автора під назвою “Три перстні”. Великої уваги в творах збірки приділено описами природи, які були запозичені автором зі спогадів про його юність. Водночас помітна і частка саморефлексії поета. Він дещо шкодує про своє покликання, поетичне мистецтво позначає як прокляття, що відрізало його самого від природи і власної юності. Для збірки характерні два види творів: більш великі за обсягом розповіді-елегії і менші мініатюри.

Обидва ці види творів наділені своїми цікавими особливостями і захоплюють під час прочитання.

Для третьої і останньої збірки Богдана-Ігоря Антонича “Книга лева” характерно навіть більш глибоке ставлення до природи. У ній автор не тільки захоплюється красою навколишньої природи, а й поетичними образами пояснює возз’єднання між природою, людським розумом і духом. У деяких творах збірки автор настільки захоплюється порівнюванням людини і рослинності, що людина у нього просто втрачає власну індивідуальність і зливається з природою воєдино.

Серед українських поетів було досить багато цікавих діячів. На перших порах існування СРСР творча спадщина автора ніде не з’являлася і було забороненою. Лише пізніше з ним змогли ознайомитися любителі української літератури.

Не можна сказати, що Богдан-Ігор Антонич є популярним поетом сьогодні, але його творчість справді заслуговує ретельної уваги і вивчення.

"Щелкунчик и Мышиный король" — одно из самых знаменитых произведений Эрнста Теодора Амадея Гофмана. Он придумал его почти случайно, для детей своего близкого друга, а впоследствии и биографа, Юлиуса Гитцига: сказочник частенько захаживал в гости к своему товарищу и баловал ребят фантастическими историями, делал для них игрушки, а еще подарил главным героям сказки имена этих детей — Мари и Фриц.
Записал и опубликовал "Щелкунчика" Гофман незадолго до своей смерти, в 1816 году, он вошел в сборник, который считается первым собранием детских романтических сказок Германии. Читатели с восторгом приняли новую работу писателя, восхищала она и его коллег, товарищей, критиков, кому-то больше нравилась романтическая история, кому-то — ощущение сказки и волшебства, а кому-то — батальные сцены, которые прописаны с удивительной четкостью.
Что случилось в Рождество
Конечно, в первую очередь это сказка о дружбе и преданности, о том, как сбываются мечты. Но все не так просто, как кажется на первый взгляд. Взрослые — скептики и реалисты, дети — мечтатели. Казалось бы, вопроса, кто прав, а кто сочиняет, нет. Но Гофман старательно выстраивает перед читателем волшебный мир, причем делает это так, что с каждой страницей ты все больше и больше веришь в правдивость рассказов маленьких героев. Соединяет два мира таинственный крестный — Дроссельмейер. Все тут двойственно: два волшебных царства — кукольное и мышиное, а само повествование — это рассказ в рассказе: главные события, которые происходят в доме Штальбаумов, временно прерываются другими, из сказки, которую рассказывает детям их крестный.