Сочинить сказку о богатстве и бедности, добре и зле

Жили были богатая Семья - Ильины,и другая бедная Семья - Васильевы.Семья Ильина не были хорошими,они ставили себя на первое место,а бедная Семья Васильевы были хорошими,но однажды случилось такое событие.Семья Васильевы отправились в путешествие,а Семья Ильина сидели и хвастались.Васильевы увидели богатый город.Они пошли туда.Там им приказали пойти к королю.Король был добрый и хороший,но он приказал им добывать себе золота в шахте.Они стали очень сильно трудиться.Король это увидел,и когда вознаградит их золотом
.Он отдал им 1000 кг золота, но они отдали ему 10О кг золота.Они стали богаче Ильиных.Когда те вернулись их встречал народ.Ильины увидя это позавидовали.Они отправились опять туда же,куда уходили Васильевы.Там им приказали колоть в шахте железа.Они не старались,но думали их всё ровно вознаградят.Он дал им 2 железного слитка,а сказал на последок:Будете стараться вознагражу больше.Они сказали:,,Да ну вас" - и ушли.Они вернулись а у Васильевых большой дом,большой магазин и так далее.

.

«Гуси-лебеді летять» аналіз твору Рік написання: 1963 Жанр: автобіографічна повість Тема «Гуси-лебеді летять»: зображення життєвої долі українського села першої половини ХХ століття, епізодів з власного дитинства М. Стельмаха, коли він був дев’яти-десятирічним хлопчиком. Ідея «Гуси-лебеді летять»: автор закликає не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились». Герої твору «Гуси-лебеді летять» Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир, дядько Сергій з його «темною душею»… Особливості твору «Гуси-лебеді летять» • розповідь від першої особи; • автобіографічність; • символічний образ гусей-лебедів; • зв’язок з народознавством; • наявність ліричних відступів (розмірковування хлопчика над власними вчинками, поведінкою інших людей, сприйняття ним оточуючого світу; розповідь про минуле життя інших героїв). Про що «Гуси-лебеді летять» Тільки-тільки відлютувала громадянська війна. Через село хвилями прокочувалися червоні козаки, гетьманці, січові стрільці, петлюрівці, пройшло, відступаючи військо Пілсудського. У лісах іще блукають ті, кого голова комнезаму дядько Себастіян називає бандитами. З Херсонщини прибивається виснажена жінка з дитиною,— там голод. Про голод у південних селах говорять дядьки в своїх стихійних «політбесідах», згадуючи і про підступну «багряницю», Антанту, розруху. «Рощот панам» вони вже дали — поміщицькі маєтки, економії розгромлено, ще «коли настала революція». Незаможники тепер ведуть суперечки про землю, їм якраз нарізають ділянки з колишнього панського поля. Цікаво коментує розвиток подій церковний староста, який до нової влади ставиться недовірливо, причому деякі його критичні репліки влучають у ціль досить точно: «…колись усі були люди, а тепер стали — куркулі, середняки і злидні»; «…що було моїм, то було моїм, а тепер ніхто не добере, де моє, де твоє, а де наше». «Гуси-лебеді летять…» історія створення У 1963 році Михайло Панасович Стельмах написав повість про власне дитинство — «Гуси-лебеді летять», де показує людей і обставини так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів. Повість «Гуси-лебеді летять» М. П. Стельмах присвятив своїм батькам — «з любов’ю і зажурою». У творі М. Стельмах показав лад сільського життя з його естетикою, педагогікою й етикою не в якомусь законсервованому стані, а в складній історичній динаміці — під колючими вітрами часу (1921–1922 роки). 11

Джерело: http://dovidka.biz.ua/gusi-lebedi-letyat-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Борис Пастернак писал очень хорошие и трогательные стихи. Одна тетрадь Живаго чего стоит...

В данном стихотворении автор говорит нам о том, что писать стихи, любить, работать, жить надо от души, не стремясь лишь к тому, чтобы хватать звезды с небес. Что не это самое главное. Он призывает не трястись над рукописями, не чахнуть над своим добром, а раздавать его всему миру, от человека к человеку, от поколения к поколению. И обязательно каждый человек должен знать, что такое самоотдача. Когда отдаешь всего себя любимому человеку, любимой работе, любимым стихам всецело, то ничего нельзя требовать взамен. Все воздастся троекратно.

Что скрывать, в то время, когда творил Пастернак, были и те поэты, которые писали ради шумихи и успеха, дабы их хвалили, писали о них повсеместно, возносили до небес. Но сокровенным делятся не ради успеха и шумихи. Им делятся с окружающими, чтобы найти по духу единых, чтобы твою душу поняли, потому что именно в стихах можно понять и принять очертания человеческой души.

Стихотворение очень живое, оно побуждает нас к хорошим делам. Не знаю, как остальных, а меня - точно. И очень часто в моем мозгу крутятся фразы из этого стихотворения. И здесь поэт выступает в роли наставника, как мне кажется.

Читайте стихи Пастернака, в них есть чему поучиться)