Снежная замять дробится и колется,
Сверху озябшая светит луна.
Снова я вижу родную околицу,
Через метель огонек у окна.
Все мы бездомники, много ли нужно нам.
То, что далось мне, про то и пою.
Вот я опять за родительским ужином,
Снова я вижу старушку мою.
Смотрит, а очи слезятся, слезятся,
Тихо, безмолвно, как будто без мук.
Хочет за чайную чашку взяться —
Чайная чашка скользит из рук.
Милая, добрая, старая, нежная,
С думами грустными ты не дружись,
Слушай, под эту гармонику снежную
Я расскажу про свою тебе жизнь.
Много я видел и много я странствовал,
Много любил я и много страдал,
И оттого хулиганил и пьянствовал,
Что лучше тебя никого не видал.
Вот и опять у лежанки я греюсь,
Сбросил ботинки, пиджак свой раздел.
Снова я ожил и снова надеюсь
Так же, как в детстве, на лучший удел.
А за окном под метельные всхлипы,
В диком и шумном метельном чаду,
Кажется мне — осыпаются липы,
Белые липы в нашем саду.
Объяснение:
Как вели себя Жилин и Костылин во время первого побега?
Во время первого побега Жилин и Костылин проявляют себя по-разному. Жилин - человек действия. Именно он вырыл яму и спланировал побег. Костылин же просто скучал и ждал Совершая побег, им пришлось преодолевать трудные расстояния. Если Жилин с легкостью собрал свою волю в кулак, то Костылин постоянно ныл. Второму офицеру мешали идти сапоги, но он их отказывался снять. Он постоянно охал, громко вздыхал, чем в последствии и привлек внимание татар. Жилин не хотел возвращаться в место пленения, поэтому тянул второго офицера на себе. Однако ноша оказалась непосильной - Костылин был очень грузный. В конце концов офицеров вновь словили и отправили в место заключения. Костылин проявил себя слабым человеком, а Жилин показал свои лучшие физические и духовные качества.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Дайте ответ на вопрос. почему джеймс олдриж дав своему оповиданю(останний дюйм) таку назву
У людському житті нерідко наступають вирішальні моменти, від яких залежить твоє майбутнє. Хвилини, під час яких на кін поставлена подальша твоя доля.
Перед десятирічним хлопчиком Деві стояла зусім не просте завдання – благополучно завершити посадку літака. Але це лише одна із тих сторін багатогранного калейдоскопу, котру Джеймс Олдрідж хотів до нас донести.
Бен вчив сина підійматися при будь-яких падіннях. Не здаватися до самого кінця. До останнього дюйма твердо стояти на ногах.
Самотній сумний, не маючий друзів Деві боїться власного батька.
Колишній військовий льотчик Бен не розуміє власну дитину.
Між ними не досить довірливі стосунки, а скоріш навпаки – вони зовсім не розуміють один одного.
Замкнуте коло.
Але ж головна – вирішальна мить. Деві зумів подолати біду, та, без сумніву, він врятував життя своєму батькові.
Останній дюйм – це символічна відстань, якої було достатньо задля подолання глибокої прірви між батьком і сином. Ця подорож стала найважливішою у житті двох різних людей. Вона повністю змінила їх стосунки, стала початком подолання відстані їх непорозуміння. За час польоту вони пройшли дуже короткий і одночасно дуже довгий шлях від серця до серця один одного.
Вони переступили тонку грань. Грань останнього дюйма.