Какие испытания проходят жилин и костылин? как эти испытания характеризуют героев?

Жилин и Костылин - герои повести "Кавказский пленник" Л.Н. Толстого.Они оба русские офицеры.Участвуют в войне за присоединение кавказа к России.Жилину пришло письмо от матери, которая просит приехать к ней перед смертью,проститься. Любящий сын почти без размышлений отправился в дорогу. Однако одному ехать было нельзя. Могли поймать и убить татары.Ехали группой, но очень медленно. Жилин с Костылиным решили поехать одни вперед. Жилин был осторожным и предусмотрительным. Убедившись, что у Костылина заряжено ружье, а в ножнах у него шашка, он решил подняться на гору и посмотреть, не едут ли татары. Лишь только он поднялся на лошади на вершину, он увидел тех, кого так не хотел увидеть. Совсем недалеко от него стояли татары, заметившие офицера.Жилин был храбр и ,подумав, что если доьежит до ружья(оно было у Костылина), то они закричал Костылину.Но трусливый офицер испугался за свою жизнь и убежал. совершив подлый поступок. Обоих офицеров взяли в плен,где они и встретились.Главный из татар сказал, что нужно выкуп заплатить, чтобы выпустили их.(5000 рублей).Костылин сразу же написал домой письмо, чтобы деньги выслали. А Жилин сказал. что если его убьют совсем ничего не получат, велел подождать.Письмо он на другой адрес отправил.Ему было жалко тяжело заболевшую мать, да денег-то таких уних и не водилось. Больше у Жилина из родственников никого не было. Он подумал. что сможет убежать.В плену Жилин ночью рыл подкоп, а днем делал кукол для девочки Дины.Девочка взамен приносила ему лепешки и молоко. Ленивый Костылин весь день ничего не делал, а ночью спал. И вот наступил день. когда все было готово к побегу.Они бежали вместе с Костылиным. Они истерли ноги о камни и слабого Костылина пришлось нести на себе.Поэтому их и поймали.Их посадили в большуя яму, но Дина принесла палку и Жилину убежать. На этот раз Костылин испугался бежать. Жилин успел дойти до своих.Костылина же только через месяц выкупили за 5000 рублей.В итоге, в рассказе Толстого "Кавказский пленник" Жилин показывает мужество и храбрость, а Костылин- лень, трусость и слабость.Более того! Они проевляют храбрость в своих поступках 

Як відомо, романтизм з’‎явився в Німеччині. Цьому сприяла філософська та творча спадщина енських романтиків (А. і Ф. Шлегель, Ф. Шеллінг, И. Фіхте, Новаліс та ін.), які вже в 1790-х роках заклали засади нового напряму й почали розробляти його принципи. Передумовами виникнення німецького романтизму вважають діяльність поетичного угруповання «Буря й натиск». Також на розвиток німецького романтизму вплинула творчість И. В. Ґете та Ф. Шиллера, яких уважають митцями, що поєднали у своїй спадщині різні літературні напрями й течії — класицизм (веймарський), просвітницький реалізм, сентименталізм і преромантизм. У німецькому романтизмі виокремлюють чотири етапи.

Перший етап (1795-1806) представлений творами енських романтиків і Ф. Гельдерліна. У цей час зародилася рання (філософська) течія романтизму.

Другий етап (1806-1815) німецького романтизму припадає на період нашестя війська Наполеона в європейські країни. Німеччина теж опинилася під владою Наполеона, що викликало національний спротив і як наслідок — звернення до міфології та фольклору. Рідна культура й мова стали своєрідним засобом боротьби проти навали чужинців. На цьому етапі також велику культурну діяльність проводили вчені-філологи й збирачі народних казок і легенд — брати Я. і В. Ґрімм, поет Й. фон Ейхендорф, драматург і прозаїк Г. фон Клейст.

На третьому етапі (1815-1830) формується гротескно-фантастичний романтизм, представлений творчістю Е. Т. А. Гофмана.

Протягом четвертого етапу (1830-1848) розвивалися різні тенденції, виникли угруповання, діяльність яких була зумовлена демократичними процесами підготовки до Німецької революції 1848 р. До цього періоду належить пізня творчість Г. Гейне.

Романтизм у Німеччині проявився не тільки в художній літературі, а й у музиці (Р. Вагнер), і у філософії (Ф. Ніцше)

Объяснение:

Максим мужній та сміливий, розумний, винахідливий та розсудливий:  

«Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами, Максим Беркут усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних».

«...перший удалець на всю тухольську верховину»,

«мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом»

Максим – гідний син свого батька, для нього так само інтереси громади були понад усе. Найвища цінність для парубка – це свобода:

«Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» (Максим Тугарові Вовкові);

«Що моє життя!.. Я не стою о життя! Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть».