Рассуждение нужна ли отечеству сатира? 5-10 предложений

В наше время все большее и большее внимание уделяется социальной сфере жизни и тому,как взаимодействуют между собой люди. Однако,мало кто может обратить общественное внимание на то,что же происходит в закулисье человеческих взаимоотношений. Я считаю,что люди,а конкретно и наше поколение,отчаянно нуждаются в сатире,ведь ее главная цель-обличение общественных пороков с целью их исправления. Читая сатирические произведения,люди видят в гротескных и комичных образах самих себя,что,зачастую,и заставляет их поменять свое отношение к себе и людям

В кожного із нас було своє дитинство про яке ми може розповідати дуже багато. Будучи дітьми ми з кожним днем навчались чого нового для нас, цікавого. Будь-яка подія, яка для дорослих людей була буденністю, для нас була значною подією, яку ми опановували з великим захопленням. Перші кроки наші, перше слово і інше. Той момент коли ми йшли в дитячий садок, перші нові знайомства з дітьми. Потім школа, перший клас, перша вчителька. Тяжкий і одночасно цікавий для нас процес навчання, пізнання чогось нового для нас. Перша дитяча любов, якщо так можна сказати, однак котра запам’ятовується нам назавжди. Потім вже йдуть шкільні будні, переходимо з одного класу в інший. Не вспіємо ми оговтатись, як вже останній дзвоник в завершальному класі і ми поринаємо в студентське життя. Поступаємо в інші навчальні заклади, де знайомимось з іншими людьми, інші друзі, інша вчителька.

Та про це може можна писати безкінечно. Однак всі моменти проходження цього періоду в кожного з нас є різними. Тому в школах на уроках української мови і не тільки будуть завдання написати такий твір, а тому ми в цій категорії зібрали таку збірку.

Образ Петра I – поэма “Медный всадник” А.С.Пушкина – очень своеобразен, совершенно не похож на типичные авторские работы. Пушкин раскрывает образ правителя очень спорно, разнопланово. В тексте переплетаются два основных образа: один представляет собою мощь, силу, всевластие (Пётр I). Другой – ничтожность, незначительность, безликость (Евгений). Эти два образа совершенно необходимы, ведь Медный Всадник – кумир самого автора должен быть оттенён представителем человеческих масс, воплощением бессильной, слабой части Петербурга – простого человека из низов.

я нинаю наверное так