Написать сочинение на тему анализ эпизода по комедии ревизор

Хлестакова привезли в дом Городе чего,вкусно накормили,и напоили.До этого он полуголодный собирался идти в тюрьму но сейчас он не понимает почему произошла такая перемена и даже не задумывается над этим.Он не анализировать события.Он просто наслаждается текущим моментом и хочет произвести впечатление на присутствующих особенно на дам.Поэтому хлестоков радостно рассказывает о своей жизни в Петербурге.Он врёт вдохновенно и сам верит тому,что говорит.Заканчивая фразу,он не помнит о том,что говорил в начале.Поэтому у него так часто не сходятся концы с концами:то его хотели сделать коллежским ассесором(гражданский чин viii класса) то его совершенно приняли за главнокомандующего то он говорит о себе,что существует и живет литературой.Сам себе он даёт очень точную характеристику."У меня лёгкость необыкновенная в мыслях". Поэтому он легко приписывает себе авторство и комедии такие как "Женитьба Фигаро",и оперы "норма"и повести "фрегат","надежда",и весь журнал "московский телеграф".А когда его уличает Марья Антоновна,что Юрия Милославского написал Загоскин он тут же поправляется что есть другой Юрий Милославский так тот уж мой.Такой путаницы у него много:в партии Виста он себя считает пятым,лишним игроком,а провираясь говорит что живёт на четвертом этаже.Но чиновники не замечают этой несуразности.Дамы в восторге так как встретили столичного человека с тонким обращением.На чиновников же хлестоков нагнал такого страху что они трепещут и стоят на вытяжку "чин такой, что ещё можно постоять".Они верят что хлестоков ревизор и важная персона а ведь не пригнувши не говорится не какая речь.Поэтому эта сцена звездный час героя минута его торжества где он в центре внимания а вокруг восхищенные слушатели.Кроме того эта сцена так же одна из вершин самого автора.Она так комична,в ней столько ярких выражений запоминающихся зрителю надолго.Кто не помнит "с Пушкиным на дружеской ноге" или "тридцать пять тысяч одних курьеров"Гоголь доводит ситуацию до абсурда арбуз в "семьсот рублей" или "суп в кастрюльке на пароходе, приехал прям из Парижа".Эти комические приёмы показывают нам мастерство Гоголя-юмориста.Итак сцена вранья-кульминационная сцена в композиции комедии и в тоже время имеет огромное значение для раскрытия характеров главных героев.

Iз часiв середньовiччя i до наших днiв лiтература черпає з Бiблiї теми, сюжети i мотиви, переосмислюючи їх вiдповiдно до вимог та iдей свого часу. Найбiльшою популярнiстю серед українських письменникiв користувалася притча про сiяча, що пояснюється просвiтительською функцiєю лiтератури, прагненням вiдкривати народовi очi на його життя. До неї не раз звертався Тарас Шевченко (”Чигирине, Чигирине…”, поеми “Сон” i “Кавказ”, “Саул”, “Не нарiкаю я на Бога”) i Пантелеймон Кулiш (”Дума”, “Старець”, “Неньчина пiсня”). Цю притчу у демократично-просвiтительському дусi перетлумачують Юрiй Федькович (”Нива”, “Дикi думи”, “Думи мої, дiти мої”) Михайло Старицький (”На новий рiк”, “Нива”). Значну популярнiсть в українських письменникiв мали притчi про таланти, блудного сина, любов, багача i бiдного Лазаря, про терен. Наприклад, Тарас Шевченко (”Притча про блудного сина”), Iван Франко (”Дума про Наума Везумовича”, “Притча про терен”), Леся Українка (”У пущi”), Павло Грабовський (”До сестри”).

Виступ учня-мистецтвознавця з розповіддю про картину Рембрандта «Повернення блудного сина» (1668). ЕрмітажЄвангельська притча про блудного сина розповідає про те, як легковажний юнак, забравши свою частку батьківського майна, залишив рідний дім у пошуках розваг. Переживши чимало випробувань і сорому, він вирішив повернутися в батьківський дім, де знайшов прощення, любов та відпочинок.Тема повернення блудного сина давно цікавила Рембрандта. Він неодноразово використовував її в офортах і малюнках. У картині велична ідея втілюється в лаконічній та виразній композиції. Домінують чіткі вертикалі спокійних та величних фігур, що застигли у німоті. Одяг батька спадає широкими складками, обриси його фігури повністю включають у себе контури фігури сина, що ще більше підкреслює нерозривний зв’язок цих двох людей та надає групі особливої монументальності.Емоційний вплив картини визначається нерозривним поєднанням освітлення й колориту. У яскравому буянні кольорів фігури ніби виростають з темряви, і серед приглушених зеленувато- і краснувато-коричневих тонів оточення і променів світла найбільше виділяється червоний колір плаща батька. Особливу широту і свободу має в цій картині складний живопис, характерний для пізнього мистецтва Рембрандта. В освіт-лених місцях фарба накладається опукло-шорсткувато — часто не пензлем, а шпателем чи пальцем. Поверхня картини, що зблизька здається хаотичною палітрою різної форми мазків, на відстані стає виразною та вражаючою.4. Підготовка до творчої роботи «Біблійні сюжети у віршах російських поетів»1) Мета роботи — прочитати вірші О. Пушкіна, І. Буніна, О. Жемчужникова, порівняти їх з відомими біблійними сюжетами, зробити висновок про спільне та відмінне у цих творах та епізодах Священного Письма (чи йде поет за біблійним сюжетом, чи додає щось до нього,якою мірою...)2) Стиль викладання — науковий.Початок може бути таким: