Где начинается отрывок из рассказа муму гаврила и капитон? заранее

Михаил Пришвин "В краю непуганых птиц"

В книге описываются впечатления автора от путешествия в районе Онежского озера и других более северных районах. Автор совершает путешествие из Петербурга и окунается в новый мир, как будто застывший во времени... Он образно пишет о суровой северной природе, о взаимодействии местных жителей с ней, о небольших городках и поселениях. Некоторые главы посвящены конкретным людям, ярким характерам. В произведении затронуты и религиозные темы, автор рассказывает о староверцах, раскольниках, монастырях, например, о Соловецком монастыре. Пришвин касается и вопросов освоения этих мест Петром 1.

Но в основном, все же, это произведение об обычных людях, заселяющих природу северного края. Перед читателями предстают полесники, ловцы, певцы былин, вопленицы, скрытники - такие непривычные и непонятные для городского жителя персонажи.

Книга пронизана связью человека с природой.

Суспільство — це не просто сукупність людей, які проживають, наприклад, у певній країні. Сутність суспільства, його стан виявляється у соціальній взаємодії людей. Саме вступаючи в соціальні взаємодії, кожна людина є одночасно і «продуктом» суспільства, і його «творцем». Кожен із нас упродовж свого життя засвоює окремі переконання та моделі поведінки, які існують у суспільстві (є «продуктом» суспільства), але водночас своїми щоденними діями та взаємодіями долучається до творення поточного стану суспільства, пропонуючи щось нове або відтворюючи існуюче. На нашу думку, соціальну поведінку людей визначають механізми «агентності» та «суб’єктності».

Агентність як механізм, що визначає соціальну поведінку людини, передбачає «автоматизовану» схильність діяти певним чином. Людина не надто замислюється, бо таку дію підтримує решта суспільства. В основі механізму агентності лежать наслідування та соціальна адаптація, орієнтовані на суспільні переконання та установки щодо того, як «правильно» вчинити, яка дія є «перевіреною», приведе до успіху, матиме менше загроз тощо. Агентність підтримують культура суспільства та правила наявних соціальних інститутів. Дія, яка має в основі агентність, передбачає те, що людина відтворює існуючу «соціальну програму», адаптується до соціального середовища.

Суб’єктність, як механізм соціальної дії, пов’язана з готовністю і спроможністю людини будувати дію автономно. Дії, пов’язані із суб’єктністю, є самостійними усвідомленими діями, які ґрунтуються на власному розумінні та аргументації того, хто їх здійснює. Суб’єктність визначається готовністю діяти відповідно до власних раціонально обґрунтованих переконань та розумінням причин і наслідків таких дій, а відтак із діями, що можуть і не збігатися з тим, «як прийнято». Дія, побудована на механізмі суб’єктності, передбачає те, що людина формує власну «соціальну програму», її дії спрямовані на зміни і впливають на соціальне середовище.

Зазначимо, що механізм агентності не означає, що дія, побудована на ньому, є нераціональною. Тут людина теж може раціонально обґрунтовувати свої дії, але її обґрунтування спирається на те, що саме так робить більшість, саме такий вчинок у суспільстві вважають правильним, безпечним, така дія дає потрібний результат. Суб’єктна ж дія передбачає більше індивідуалізму, пов’язана із власними добре усвідомленими розуміннями, переконаннями і мотивами