Сказка о потерянном времени какая надпись была на двери в избушку?

Делу время- потехе час. По-моему эта.

Моя бабушка — мой кумир!

Кумир-это человек , которым мы восхищаемся, на которого мы хотим быть похожими. Моё восхищение вызывают те люди, которые  сочетают в себе  и и хорошее отношение к людям.

Моя бабушка – необыкновенный  человек. Она у нас добрая, весёлая, всегда готова прийти на Бабушка работает заведующей медпунктом. К ней обращаются взрослые и дети. Порой среди ночи она бежит  оказывать людям. И после этого ещё долгое время проведывает  их. У неё много благодарностей  от коллег и людей, которым бабушка оказывала Про неё писали в газетах.

 За что бы она не взялась , у неё всё получается  на 5+.Она виртуозно решает задачи, пишет рассказы , печёт вкусные пироги, общается в интернете. У моей бабушки пять внуков. Мы дети и внуки  любим её, она  и подруга , и советчик. С моей бабушкой можно разговаривать на любые темы, беседы с ней увлекательны. Я очень хочу быть как она – свободной , мудрой и общительной. Хочу научиться , как она людям, не ожидая благодарностей.

Моя бабушка- мой кумир. Это большое счастье- иметь такую бабушку.

Господар запросив усіх до столу випити за здоров'я гостей. Шрам почав розпитувати Божого Чоловіка, чи знає він, що діється за Дніпром. Дід зітхнув і сказав: таке діється, що й говорити страшно. Немає ніякого ладу між козаками. Старшини багато, а ніхто нікого не слухає. Тоді полковник запитав про Сомка. Кобзар відповів, що Сомко хоч і розумом, і славою узяв над усіма, але йому не дають гетьманувати, бо він не хоче кланятися московським боярам. Запорожці ж своїм гетьманом звуть Брюховецького. Шрам здивований. Він знав Івана Брюховецького як Іванця, котрого за щиру службу любив Хмельницький і радив своєму синові Юркові його слухати. Хмельниченко так і робив. Сомко доводився Юрієві дядьком, і йому не подобалося, що хтось орудує племінником. Одного разу старшина радилася, а Іванець і собі пристав до гурту, щось сказав. Сомко спалахнув і сказав Юрасю, що не личить старому псу мішатися в їхню компанію. Уночі Сомко піймав Іванця біля свого ліжка з ножем. Військова рада присудила відрубати тому голову, але Сомко придумав гіршу кару: звелів посадити Іванця верхи на свиню й провезти по всьому Гадячу.

Объяснение: