Охарактеризуйте образ рымвида в поэме"гражына"

Рымвид, князю и слуга и друг
ЭПИЛОГ ИЗДАТЕЛЯ
Рукопись, в которой изложены эти события, досталась издателю в наследство. Современник Литавора и Гражины описал все, что видел, но многое осталось тайной. В Новогрудке издатель нашёл постаревшего пажа княгини, который и рассказал все остальное.
Ночной разговор Гражины с князем не Литавор с насмешкой отказал жене. Тогда княгиня велела пажу отправить немцев восвояси, чем смертельно оскорбила магистра ордена. Гражина пошла к супругу, чтобы сообщить ему о предстоящей битве с немцами, и застала князя спящим. Тогда княгиня надела доспехи мужа и заняла его место. Проснувшись, Литавор все понял и поспешил на поле боя, но Гражину не успел. Тайну эту знал только Рымвид и хранил ее до самой смерти.
Никого в Новогрудке не сыщется ныне,Кто бы песни тебе не пропел о Гражине!Повторяют ее дудари по старинке.А долина зовётся Долиной литвинки

Тема любви к родине является основной и в поэме Мицкевича начала 20-х годов «Гражина».
Эпическая поэма «Гражина», работать над которой Мицкевич начал в 1821 году, свидетельствует о глубоком интересе поэта к историческому его родины. В основу сюжета положен один из эпизодов борьбы литовского народа с немецкими крестоносцами. В центре поэмы — образ Гражины, отважной героини-литвинки. Всеми поступками Гражины руководит ее любовь к родине; долг перед отчизной она ставит выше своего личного счастья, своей любви.
Образ Гражины противопоставлен в поэме образу князя Литавора, который, стремясь к личному благополучию, встает на путь предательства интересов своей родины и народа.
Поэма открывается описанием старинного княжеского замка. Здесь живет князь Литавор, который ведет междоусобную борьбу с князем Витольдом. В этой борьбе Литавор решил опереться на тевтонских рыцарей — врагов своего народа и родины. Немецкие феодальные захватчики разжиганию междоусобной вражды между литовскими князьями, так как она была выгодна им. Договор Литавора с крестоносцами вызывает решительный протест со стороны советника князя Рымвида и его жены Гражины. Но никакие не действуют на Литавора; больше всего его волнует исход его личной распри с Витольдом. Тогда Гражина, облачившись в доспехи своего мужа, вместе с дружиной выступает против крестоносцев. Она умирает на поле боя, на руках Литавора, прибывшего слишком поздно к месту сражения. Потрясенный трагическими последствиями своих заблуждений, ошибочностью избранного им пути, князь Литавор кончает жизнь самосожжением на костре.
Мицкевич сам подчеркнул фольклорную основу поэмы «Гражина», закончив ее следующими словами:

Никого в Новогрудке не сыщется ныне,
Кто бы песни тебе не пропел о Гражина,
Повторяют ее дудари по старинке,
А долина зовется Долиной литвинки.

Как отмечает автор, описанные в поэме события были источником народных поэтических легенд и преданий, повторяемых из поколения в поколение. «Гражина» во многом перекликается с романтическими Мицкевича («Свитезь» и другие). Положив в основу своей поэмы события национально-исторического характера, Мицкевич придал им ярко выраженную романтическую окраску. Средневековый замок, окруженный таинственной мглой и лишь едва освещаемый светом луны, темные переходы, высокие валы — вот обстановка действия, описанием которой открывается поэма.
В приподнято-романтическом тоне даны и описания героев. Прежде всего это относится к самой героине, отличающейся от всех окружающих красотой, отвагой, мужеством и необычной для женщины решительностью и силой:

Не только стан красавицы-княгини,
Но и душа ее была под стать мужчине.
Забыв о пяльцах и веретене,
Она не раз, летя быстрее бури
Верхом на жмудском боевом коне.
Охотилась — в медвежьей жесткой шкуре
И рысьей шапке — с мужем наравне.

Типично романтической является и композиция поэмы. Поэт описывает лишь самые значительные, узловые моменты действия, не стремясь к детально полному раскрытию связи между ними. Элемент тайны, недосказанности присутствует на всем протяжении развития действия. И лишь в конце, в эпилоге, все события получают полное разъяснение. Такое построение поэмы придает ей и занимательность, и драматизм.
В польской литературе поэма Мицкевича «Гражина» положила начало жанру романтической поэмы, разрабатывающей национально-историческую тематику.
Так, уже в первый период поэтической деятельности Мицкевича проявились характерные черты его творчества: гражданско-патриотическая тематика произведений, связь с народной поэзией, разработка жанра эпической поэмы, создание образа положительного героя — патриота и борца за интересы родины (Гражина — лирический герой вольнолюбивой лирики). На общем фоне польской литературы первой четверти XIX века Мицкевича резко выделяло его стремление связать поэзию с жизнью, сделать ее выразительницей передовых идей и стремлений эпохи.

У романі В. Скотта "Айвенго" виведені два образи прекрасних дівчат — Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш.

Але і соціальний стан, і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їхня доля.

Ровена — знатна Саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов'язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.

Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем'я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, "щоб вижити в цьому жорсткому світі".

Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків.

Ці жіночі образи відіграють значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери головних героїв та відобразити історичну епоху. їх краса, розум та доброта облагороджували той жорстокий світ

Я вважаю, що мріяти - це досить добре, оскільки так у нас є можливість перетворити буденність у яскраві, сповнені радості моменти.

Своє життя мені важко уявити без мрій. Саме вони надихають до нових звершень, ставлять переді мною цілі, а також просто радують, особливо тоді, коли збуваються.

Як і будь-яка людина, я часто мрію про звичайні речі: щоб мені купили щось нове.

Але є важливіше, про що мрію найбільше - це здоров’я, благополуччя, щастя моєї сім’ї і мене зокрема. Коли людина здорова, чудово себе почуває, то у неї одразу піднімається настрій. Хочу щоб мене оточували вірні друзі, а із близькими все було добре.

Я дуже люблю подорожувати, тому найчастіше мрію про цікаву поїздку. Завдяки їй можна дізнатись нове, познайомитись з новими людьми, вивчити звичаї та традиції певної країни. Найбільше люблю місця з цікавою історією і ще в дитинстві я хотіла стати археологом. Мрію потрапити до Індії. Мене цікавить її культура, люди, а також одяг(дуже хочу купити собі сарі).

Ще одна моя мрія - полетіти до космосу. Звичайно, це звучить дивно, оскільки я - звичайна людина і щоб здійснити таке бажання потрібні великі кошти і міцне здоров’я. Але мене це не лякає. У майбутньому хочу досліджувати Всесвіт, можливо, знайти планети на яких теж можливе життя.

А поки я ще дитина, то тільки мрію про такі великі речі. Щоб добитись чогось у житті слід добре вчитись і мати хороші умови для створення свого майбутнього. Зараз в Україні війна і найбільше чого я хочу - це миру як у своїй країні, так і в усьому світі.

Отже, що я можу сказати як висновок: мріяти ніколи не пізно і це чудово наповнюватиме ваше життя барвами