Сочинение на тему друзья не меньше 10 предложений .

У меня много друзей. С некоторыми из них я познакомился еще в детском саду, другие живут со мной на одной улице. Когда я пошел в школу, то у меня появились новые друзья, с которыми я учусь в одном классе. Мне нравится проводить с ними время – гулять, играть в игры, смотреть фильмы и даже делать вместе домашние задания.

Среди всех ребят, с которыми я общаюсь, есть двое, которых я считаю моими лучшими друзьями. Один из них – это Вадик. Мы с ним познакомились первого сентября, когда я в первый раз пришел в школу. Я тогда очень волновался и переживал, а Вадик, наоборот, был веселым и улыбчивым. Мы стояли рядом на линейке, и он начал подбадривать меня всякими шутками. С тех пор мы и дружим. С Вадиком всегда интересно, потому что он смелый и ничего не боится, а также много смеется. Кто-то может подумать, что он несерьезный, но это не так. Вадик очень надежный друг, он никогда меня не обманывал и всегда Таня – моя лучшая подруга. Она дочка подруги моей мамы. Мы с ней познакомились, когда были очень маленькими. Таня мне будто сестра. Она живет на другом конце города, и мы видимся тогда, когда наши мамы ходят в гости друг к другу. При встрече мы с Таней делимся тем, что у нас случилось за это время. Я стараюсь ей и объяснять то, что ей непонятно в школе. К нашему приходу Таня с мамой обычно готовят всякие вкусности, и мы подолгу сидим за столом, слушая музыку и разговаривая.

Я люблю всех своих друзей, потому что мне нравится с ними общаться.

Сатиричне зображення царської імперії у поемах Тараса Шевченка "Сон" і "Кавказ"

Усе має свій початок. І хоча сьогодні неможливо сказати, хто першим почав складати пісні, проте ми знаємо автора першого в українській літературі сатирично-політичного твору — це Тарас Григорович Шевченко, а сам твір, відповідно — поема "Сон", написана 1844 року. Через рік великий Кобзар знову повернеться до знайденого прийому сатиричного зображення дійсності у поемі "Кавказ". Ці дві поеми близькі не лише за часом написання та стилістично, їх об'єднує спільна тема — протест проти суспільного ладу, заснованого на гнобленні людини людиною, вищим проявом якого була тогочасна царська влада, образу якої протиставляються образи героїв-борців: декабристів ("Сон") та Прометея ("Кавказ").

Шевченко назвав "Сон" комедією. Для розкриття своєї ідеї він використовує найрізноманітніші сатиричні засоби: гнівну іронію, сарказм, гротеск та карикатуру. Образи царя, цариці, чиновників та державного апарату монархії змальовуються загостреними сатиричними засобами. Вже навіть портрети царя і цариці подані в карикатурно-зневажливо му тоні. Цар "цвенькає", "неначе ведмідь", з похмілля він "одутий, аж посинів". Цариця "мов опеньок засушений", "мов та чапля". Придворні:

За богами — панства, панства

В серебрі та златі!

Мов кабани годовані —

Пикаті, пузаті!

Чиновників поет іронично порівнює з политими чорнилом квітами, їх характеризує насамперед хабарництво і здирство, вони готові "драти і з батька і з брата".

Історія залишила нам літописи — найдавніші пам'ятки про життя наших предків. Це і Іпатіївський літопис, і "Повесть временных лет", "Літопис Київський" та "Галицько-Волинський літопис"... Такі перші пам'ятки — це найдавніший вид історично-мемуарної прози, що містять розташовані у хронологічній послідовності коротенькі замітки й детальні оповідання про історичні події.

Початок літописання припадає на X століття. Авторами літописів переважно були ченці, які записували ті історичні події, під час яких жили самі. З часом записи літописців групувалися, впорядковувалися наступними літописцями. Мабуть, тому і загублено на шляхах нашої прадавньої історії імена перших літописців. Однак завдяки їм ми сьогодні маємо знання про початок історії як науки.

Учені вважають літописи не лише історичними, науковими пам'ятками, а й літературними. Чому? Тому що, крім зафіксованих історичних подій, які відбувалися тоді, літописці доповнювали їх розповідями про життя мужніх, цікавих, легендарних особистостей.

Всесвітньо відоме ім'я Нестора-літописця, ченця Києво-Печерського монастиря, автора "Повести временных лет". У цьому літописі Нестор об'єднав усі попередні літописи, відредагував їх, доповнив описами, ввів біблійні легенди.

Перша дата в літописі Нестора — 852 рік, остання — 1113 — рік смерті князя Київської Русі Святополка. Увесь літопис пройнятий роздумами про добро і зло, про справедливість і несправедливість. Автор виступає і проти міжкнязівських усобиць, прославляє тих правителів, які боролися за об'єднання руських земель, які творили в ім'я майбутнього: Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха.

Є в літописі Нестора і оповіді про початок слов'янської писемності, про Кирила та Мефодія, про бібліотеку Ярослава Мудрого. Є роздуми літописця про значення книги для людей.

Отже, окрім зведених у хронологічній послідовності подій, у літописах є описи, роздуми, розповіді, легенди, які пояснюють, доповнюють нашу історію, змальовують певні історичні постаті. А це дає нам підставу вважати літописи історично-літературними пам'ятками наших предків.