Надо написать сочинение по рассказу л.н.толстова "кавказский пленник " ( 29 )

Кавказский пленник... Странно, чтобы это могло значить? Мы попробуем разобраться.
Итак, наш кавказский пленник - Жилин, который выдержал плен и смог благополучно бежать. Чем то его можно сравнить со всем известным Робинзоном Крузо. Тоже дикие условия, плохое положение, но оба нашли выход. Вот только Жилин был в окружении людей. И что-же? Условия ужасные. Но он проявил себя среди своих "захватчиков" очень бдагоразумно. Он заслужил среди них уважение, именно тем самым ему удалось он заслужил авторитет у девушки, которая ему
Я считаю, что Жилин герой и тот кто не пропадёт ни при каких услоиях!

Как нам известно, А. С. Пушкин был вольнолюбивым поэтом и в свои ссылки попадал из-за своего вольнолюбия. В 19 веке ещё действовало крепостное право, а осуждение действующей власти каралось ссылками и казнями. В этом есть особая связь, которая показывает, что в то время люди не были свободными. Крестьяне зависили от своих хозяев, а независимые от господ люди не могли высказать своё мнение о правительстве, а тем самым изменить свои и чужие жизни. Как и В. Жуковский, А. С. Пушкин не раз в своих вольнолюбивых произведениях и высказываниях затрагивал тему личной и политической свободы.

Сава:
Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. 
Але він - то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись.. . та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити! 
Михайло:
І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою. 
Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі. 
Сава про нього так казав: "Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м'яке, як тісто!.. ".