ответить на вопросы: - когда и где встретились рассказчику косцы? - с каким настроением работали косцы? - опишите одежду и пищу косцов.почему писатель любуется косцами? какие сравнения использует автор? из произведения "косцы"

1.Рассказчик вспоминает о том, как он шел по дороге, а недалеко от нее в молодом *березовом лесу* пели и косили косцы.(березовом лесу)               2.Мне кажется, что рассказ Бунина "Косцы" навевает скорее грусть, чем радость и удовольствие от прекрасной русской природы, от березок, которые окружают косцов и от их вроде бы веселого настроения.                 3.косцы там были трудолюбивые умные и настойчивые.Одежда была драной у всех людей.4. Писатель любуется косцами потому что они не отчаиваются своей плохой жизни 5.Эпитеты Сравнения Олицетворенияй .

Пугачев милостив и добр. На всем протяжении повести один только раз показана суровая расправа с Мироновыми и Иваном Игнатьевичем. Однако, ” на войне как на войне – это беспощадное отношение к своим врагам. Образ Пугачева глубоко симпатичен А. С. Пушкину: он наделил его прекрасными человеческими качествами, и он предстает перед нами в живом образе истинно русского человека, душой и сердцем болеющего за судьбу родного народа. В повести перед нами встает образ милой, спокойной дамы, с которой Маша Миронова встретилась в Царском Селе. “Она была в белом утреннем платье, в ночном чепце и душегрейке. Ей казалось лет 40. Лицо её полное и румяное, выражало важность и спокойствие, а голубые глаза и легкая улыбка имели прелесть неизъяснимую. Царица – благодетельница приказала освободить Гринева, но сделала это, убедившись в том, что он не был пугачевцем. Отпуская Машу, она сказала: “Знаю, что вы небогаты, но в долгу перед дочерью капитана Миронова. Я беру на себя устроить ваше состояние. ” И своего обещания она не выполнила. Заканчивая повесть, Пушкин уже от своего имени пишет, что внуки Гриневых владеют только тем селом, которое принадлежало их деду и прадеду. Её величество Екатерина II изображена во всем величии: умное лицо, в руках – символы власти, видно, что она – сильная личность, целеустремленный человек. [ссылка заблокирована по решению администрации проекта]

Найбільш популярним є історичний роман «Айвенго» (1820). В. Скотт змальовує Британію XII століття — пори, коли в цій країні посилились протиріччя між її народами, зокрема норманами і саксами. У той же час загострились внутрішні міжфеодальні конфлікти, поглибились протиріччя між феодалами та селянами. Король Англії намагається зміцнити державу, створити централізовану монархію. Поряд зі змалюванням історичного конфлікту, Вальтер Скотт відтворює побутовий фольклорний колорит, широко використовує багату мовну палітру того часу. Персонажів роману автор зумисне змальовує різними: тут немає всуціль позитивних чи абсолютно негативних типів.

Таким чином автор привертає увагу до проблеми порозуміння між двома народами, з яких має народитися одна нація — англійська.У чому секрет популярності Вальтера Скотта, чому він захоплював як читача XIX століття, так і нашого сучасника? Великою мірою успіх письменника — у глибокому розумінні подій минулого і художній досконалості відтворення історії. Найбільш характерним із цієї точки зору є роман «Айвенго».

Проблеми, які поставив Вальтер Скотт в «Айвенго», не були далекими від сучасності автора. Феодальне дворянство не було остаточно зламане: в Англії буржуазія була позбавлена політичної влади і разом з народом вела боротьбу за реформу існуючої у країні виборної системи.

Події, відтворені в «Айвенго», відбуваються наприкінці XII століття, коли Англією правив король Річард Левове Серце. Конфлікт твору зводиться до боротьби бунтівної феодальної верхівки, що була зацікавлена в збереженні феодальної роздробленості країни, проти королівської влади, що втілювала собою ідею централізованої держави. Автор показує, що симпатії народу — на боці короля. Річард Левове Серце йде на штурм замку Фрон де Бефа поряд із стрільцями Робіна Гуда. Цьому епізоду письменник надає символічного значення.

Вальтер Скотт майстерно відтворює також національний конфлікт. На початок дії твору минуло понад сто років з часу завоювання Англії норманами. Серед вільнолюбних саксів жило прагнення до національної незалежності. Вальтер Скотт надав цьому конфлікту великої гостроти, показавши насамперед ненависть простого народу до норманських феодалів.

Більшості героїв з народу властиве прагнення до волі, готовність боротися за своє право бути незалежною людиною. Таким є свинопас Седріка Гурт, такими є і стрільці Робіна Гуда, який виступає в романі під іменем Локслі.

Історизм Вальтера Скотта виявився в умінні відкрити потаємні пружини історичного процесу і розповісти про те, як позначилась їх дія на долях окремих людей. Сам сюжет «Айвенго» побудовано на ворожнечі між прибічником короля Річарда лицарем Айвенго і зловісним храмовником Бріаном де Буагілбером. Але в подіях приватного життя Вальтер Скотт відтворює конфлікти історичного масштабу. Письменник також з великою майстерністю зображує колорит епохи: особливості побуту, звичаїв, костюмів, мови. Так перед читачем постає Англія кінця XII століття в переконливих образах і картинах.

Король Річард веде боротьбу з братом Джоном, який намагається захопити владу, а також із норманськими баронами, що хотіли зберегти свою незалежність від короля. Політичний конфлікт ускладнюється національним протистоянням: корінне населення — сакси не можуть змиритися з володарюванням норманів в їхній країні. В романі також представлені низи суспільства — доведені до розорення селяни перетворилися на розбійників, які ведуть боротьбу з гнобителями.

У романі подані образи як реальних історичних осіб (Річард Левове Серце, принц Джон), так і вигаданих героїв (лицар Айвенго, леді Ровена, Ребека, Седрік Ротервудський та інші).Дуже яскравий герой роману Король Річард — справжній лицар: сміливий, мужній, відчайдушний, чесний. Виступає не тільки як захисник інтересів баронів — норманів, а й корінного населення Англії — саксів, інтересів простого народу Англії. Він вміє чудово спілкуватися як із вищим світом, так і з простим народом. Проте, слава мужнього воїна була для нього дорожче за славу мудрого правителя.

У зображенні В. Скотта норманські барони — пихаті, нахабні люди, для яких не існує ані законів, ані моралі. Найяскравіший з цих образів — лицар ордену храмовників Бріан де Буагилбер. Він дуже честолюбний. Для нього і релігія, і лицарський орден, і люди — засоби досягнення особистої мети.

Рицарські турніри — найцікавіше й найпрекрасніше видовище того часу, яким захоплювалися усі: багачі, бідняки і дворяни. В середньовічній Англії вірили в чаклунство. Одну із героїнь роману, Ребеку, звинувативши в чаклунстві, погрожують спалити на вогнищі. У романі В. Скотт дає детальні описи трапез, одягу того часу, лицарських обладунків.

На сторінках роману оживає історія однієї з європейських держав. Гострий сюжет весь час тримає читача в напрузі. В романі на першому плані такі вічні людські цінності, як чесність, шляхетність, мужність, вірність.