Контрольний твір за повістю о гріна "пурпурові вітрила" складові частини твору: 1тези ( певні твердження ) 2аргументи(доведення) 3висновки (особисті враження) віра у силу надії та справжнього кохання напишіть будь ласка твір- роздум дуже потрібно

Більшість письменників у творах спираються на власний життєвий досвід, що зумовлює їхнє світосприйняття. З огляду на біографію письменника Олександра Гріна, сповнену поневірянь і бідності, його творчість здається чимось дивним. Загадковим, романтичним і чарівним постає в його зображенні світ. Тяжка дійсність не вбила мрії про світле і прекрасне. Грін завжди сподівався, що несподіване щастя прийде попри всі негаразди. Після тяжкої хвороби, не маючи ані грошей, ані власної домівки, він написав чарівну повість-казку «Пурпурові вітрила», сповнену любов’ю до життя, вірою в людей і всепереможну силу надії, здатної творити дива.

Піднесеність над буденним, мрія, надія і кохання — ось провідні теми його повісті. Нібито у головної героїні повісті-казки не було підстав сподіватися на краще: у Ассолі мати померла від злиднів, батько був змушений піти зі служби через те, що покарав мерзотника Меннерса, і заробляти виготовленням іграшок. Але на шляху дівчинки зустрівся старий збирач легенд і казок та подарував їй мрію про казкового принца, що приїде за нею на кораблі з пурпуровими вітрилами, і візьме «назавжди у блискучу країну, де сходить сонце і де зірки зійдуть з неба, щоб привітати тебе з прибуттям». Вразлива дівчинка повірила у цю обіцянку з такою силою, що врешті-решт ця мрія перетворилася на дійсність, хоча більшість мешканців Каперна вважали її напівбожевільною. В Ассолі наче жили дві особистості: «Одна була донька матроса, ремісника, що майструвала іграшки, друга — живий вірш, з усіма дивами його співзвуччя та образів, з таємницею сусідства слів, в усій взаємності їх тіней і світла, що падають одне на одне». Вона жила не буденністю, а мрією про кохання, «нам нелегко так зануритись у казку, їй було б не легше вийти з-під її влади та привабливості», — пише про Ассоль Грін.

Така відданість надії знайшла, нарешті, розуміння, і, хоча ніби нічого казкового не було в тому, що закоханий романтик Грей, дізнавшись про мрії дівчини, що справила на нього сильне враження своєю чистотою, гармонійністю та схожістю на «чарівне художнє полотно», купив пурпурову тканину для вітрил. Сама ситуація здіснення мрії є незвичайною та чарівною, але не нереальною: якщо одна людина кохає іншу, то в її змозі перетворити життя на казку, а таке бажання виникає лише тоді, коли кохання є справжнім, тим, що дарує, а не забирає усе собі. Та й Ассоль своєю відданістю, вірним чеканням, заслуговувала на кохання.

- Якщо не втрачати надії, будь-яка мрія може з часом здійснитися — стверджує нам своєю поетичною казкою письменник. Але для цього почуття мають бути глибокими, чистими і справжніми.

Усе можливе в цьому світі! Головне — вірити…

Читать полностью: http://tvori.com.ua/vira-u-silu-nadi%d1%97-ta-spravzhnogo-koxannya-u-povisti-kazci-oleksandra-grina-...

1. Почему повесть названа «Тарас Бульба»?

в) его судьба является основной линией повествования;

 

2. Чем более всего различались сыновья Тараса Бульбы?

в) Остап умел вымерять опасность, Андрий не умел рассчитывать;

 

3. Откуда приехали сыновья Тараса?

б) Из Киевской Бурсы

4. О ком идет речь?   Он учился охотнее и без напряжения, с каким обыкновенно принимается тяжёлый и сильный характер.

а) Андрий

5.С кем воевали запорожцы?

б) С поляками

6. Какой город окружили запорожцы?

б) Дубна

 

7. Кто привел Андрия в город, где была панночка?

г) Служанка панночки

8. Почему жители окруженного города, несмотря на голод, продолжали оборонять его?

б) Верили, что придет подкрепление

9. Почему Андрий предал отца, товарищей, отчизну?

б) Из-за любви

10. Кто убил Андрия?

в) Тарас Бульба

11. Из-за чего его убили?

в) Из-за предательства

 

12. Кого выбрали новым атаманом после гибели старого?

а) Остапа

 

13. О ком идет речь?  И уже ни страха, ничего не чувствовал он. Все чудится ему как-то смутно. В ушах шумит, в голове шумит, как будто от хмеля; и все, что ни есть перед глазами, покрывается как бы паутиною.

г) Это из другого произведения

14. Кто выходил Тараса?

а) Товкач

15. Что сказал Тарас после слов Остапа: «Батько! Где ты? Слышишь ли ты?»

б) Слышу

16. Что не захотел оставить Тарас Бульба на вражеской земле?

г) Люльку с табаком

17. Как умер Тарас?

а) Его сожгли на костре

Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти й підлітки, багато з яких залишилися без піклування стар­ших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небез­пекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не опи­сати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті «Климко».

Ця повість страшна своєю правдою про війну и красивою прав­дою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.

Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, від­повідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покла­датись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Климко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодо характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість допо­могти іншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть за залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.