Нужно написать письмо герою из текста жураулины крык вицьке свисту . (на беларуском)

Нядаўна я прачытаў аповесць Васіля Уладзіміравіча "Жураўліны крык". Гэтая аповесць аб суровых днях 41.. Яна была напісаная Быкавым у 1959 годзе, калі пісьменнік жыў у нашым горадзе Гродна. З гэтага твора пачынаецца Быкаў-пісьменнік.
Што такое подзвіг? У чым сутнасць гераізму? На гэтыя пытанні дае адказ пісьменнік у аповесці "Жураўліны крык".
Шасцёра салдат на чале са старшыной Карпенка павінны пратрымацца суткі на скрыжаванні шашы і чыгункі, каб абяскроўленыя полк змог замацавацца на новых пазіцыях. Салдаты - вельмі розныя, зусім не падобныя адзін на аднаго людзі. У кожнага свой характар, свае адносіны да жыцця, сваё мінулае.
У аповесці "Жураўліны крык" Быкаў піша пра тое, пра што ў той час казалі шэптам! А шматлікія беларускія пісьменнікі наогул не пісалі. Ім не хапала мужнасці, каб сказаць, што на вайне былі смяротнікі, якi загадваў цаной жыцця спыняць фашыстаў. Пра гэта - "Жураўліны крык". Аб воінскім гонару і антыгуманных рашэннях камандавання. Аб маладых і не вельмі людзей, якім так хацелася жыць. Пра людзей, запісаных у лагер "ворагаў народа" (Віцька Свіст, Пшанічны), якія гінуць 1 героем, а другі - здраднікам. Аб маладым, зялёным Глечык, падобным на падбітага, параненага жураўля, які, выбіваючыся з сіл, імкнецца дагнаць жураўліны клін і не можа. Складаная і жорсткая гэтая вайна.
Гераізм ў Быкава - гэта праява высокага чалавечага духу. Вобраз салдата ў аповесці "Жураўліны крык" паказаны Быкавым на фоне суровага і трагічнага сорак першага года, самага цяжкага года вайны, калі найбольш востра стаяла пытанне не толькі пра мільёны чалавечых жыццяў, але і пра лёс Радзімы, яе будучыні.
Паставіўшы сябе на месца самага маладога салдата, Глечыкаў, я падумаў пра тое, колькі адвагі і мужнасці трэба было мець, каб выстаяць да канца і не здрыгануцца. Дзякуючы такім салдатам, мы сёння жывем, ходзім у школу і марым пра будучыню.

Міністерство освіти і науки України

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

Філософський факультет

Кафедра культурології

Якубова Аліє Аблямітовна

ЛЮДИНА У МИСТЕЦТВІ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

Дипломна робота

на здобуття кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»

за спеціальністю «Культурологія»

Науковий керівник: Д-р філос. наук Берестовська Д.С.

(Дата, підпис)

Рецензент: к. філос. н., доцент Цвєтков А.П.

(Дата, підпис)

До захисту допускаю: зав. кафедрою політичних наук д. філософ. н. професор Берестовська д.с

(Дата, підпис)

Результати захисту :

(Оцінка)

Сімферополь - 2006

Объяснение:

Міністерство освіти і науки України

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

Філософський факультет

Кафедра культурології

Якубова Аліє Аблямітовна

ЛЮДИНА У МИСТЕЦТВІ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

Дипломна робота

на здобуття кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»

за спеціальністю «Культурологія»

Науковий керівник: Д-р філос. наук Берестовська Д.С.

(Дата, підпис)

Рецензент: к. філос. н., доцент Цвєтков А.П.

(Дата, підпис)

До захисту допускаю: зав. кафедрою політичних наук д. філософ. н. професор Берестовська д.с

(Дата, підпис)

Результати захисту :

(Оцінка)

Сімферополь - 2006

Он понимает и Бирюка, и мужичка, пытавшегося украсть. Мужик виновен (хотя тут можно сказать и то, что он не виновен зависит от желания и собственной оценки) , но пошел он на это от нужды и безысходности. Бирюк считает мужика виновным, но понимает мотивы его поступков. Жалеет. Сочувствует. Но живет по принципу - «А ты воровать не ходи» . Фому Бирюком зовут за его угрюмый нрав и суровость .Никому спуска не дает. И живет одиночкой. Скорее всего таким Бирюка сделала его тяжелая жизнь. Бедность, безысходность. Он одинок. Растит двоих детей (его жена их бросила) . И ему постоянно приходится делать выбор между долгом и поступками по совести. Обращаясь к леснику по имени отчеству провинившийся мужик хочет воззвать к человеку, а не к Бирюку. Он пытается вызвать сочувствие, жалость к себе. Мужики из окрестных деревень боятся Бирюка и скорее всего не понимают его. Они не обеспечены, не образованы и считают воровство на которое толкает их нужда чем то обыденным. А Бирюк противостоит им. «Вязанки хворосту не даст из леса утащить» - вот его характеристика от крестьян и они не понимают этого. По их мнению он не на жалость и сочувствие. Сам Бирюк живет очень бедно, так же как и остальные крестьяне. Но у него есть принципы. Он не приемлет воровство. Кроме того он лесник. Он пытается добросовестно выполнять свою работу. И он за нее отвечает. Кроме того над ним тоже есть барин, который может спросить с него, а он растит двоих детей. На самом деле Фома Кузьмич и так сочувствует другим мужикам. Он понимает их. Жалеет. Но разрывается между принципами, долгом и этими чувствами.