Деревья в стихах есенина: дерево, которое стоит "в юбчонке белой", дерево, которое "сыплет снегом весной"

Дерево, которое стоит "в юбчонке белой"- БЕРЕЗА
Дерево, которое "сыплет снегом весной"-ЧЕРЁМУХА

Образ Татьяны -это "милый идеал" Пушкина,в её образе автор собрал лучшие женские черты,с любовью он нарисовал близкую сердцу автора  "русскую душу".

Татьяна Ларина-провинциальная девушка,из дворянской семьи.

Она не красавица,как Ольга,но очень нежная и утончённая натура,с хрупкой внешностью:

"Ни красотой сестры своей, 

 Ни свежестью ее румяной 

Не привлекла б она очей."

Скромная,тихая и простая,немногословна и кротка: ". та, которая грустна  и  молчалива."

Татьяна из небогатой семьи,отца нет,живёт с сестрой Ольгой и матерью,автор рисует её"Влюбленной, бедной и простой."

Татьяна не любит шумных сборищ,она "часто целый день одна ,сидела молча у окна".Девушка много гуляет,ей нравится природа:

"Она, как с давними друзьями,

С своими рощами, лугами

 еще беседовать спешит."

Образование у Татьяны домашнее,как все дворяне она прекрасно говорит по-французски:"она по-русски плохо знала.",очень  любит читать :".Ей рано нравились романы; Они ей заменяли всё."

Татьяна верит в гадания,она девушка на выданье:

"Татьяна верила преданьям , 

Пора, пора бы замуж ей!"

Татьяна верит в любовь,у неё преданный и верный характер,пламенная душа:"и сердцем пламенным и нежным".

Наивная,очень чистая девушка,которая верит людям:"Доверчивость души невинной".

"Татьяна (русская душою, 

 Сама не зная почему) 

С ее холодною красою 

 Любила русскую зиму".

Пушкин с нежностью относится к героине-она воплощение  русского характера ,он наделяет её лучшими качествами.

Простота в общении,Татьяна не гонится за модой,она и одевается просто:

"Представить ясные черты 

 Провинциальной простоты, 

И запоздалые наряды."

Татьяна обладает внутренней силой,она тверда в своих решениях,но в душе она мечтательна и романтична:

"В соседстве Тани молодой, 

 Моей мечтательницы милой."

ответ:Якщо народ не знає своєї історії і не несе за це відповідальності, то будь-хто може скористатися такою слабкістю і висвітлити історичні факти по-своєму, задля своїх інтересів, що досить часто сьогодні й відбувається. Саме з цієї причини в Україні виникають суперечки з приводу того, чи потрібно визнавати голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу, чи варто проголошувати тих чи інших осіб (як-от: І. Мазепу, С. Бандеру, Р. Шухевича) національними героями, чи доцільно знищувати пам’ятники комуністичних діячів, та з багатьох інших питань. Усі ці непорозуміння (а вони інколи набувають величезних масштабів!) є наслідком незнання громадянами нашої країни історичних фактів, яке робить їх відкритими для будь-яких ідеологічних впливів.

Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.

Сьогодні українські освітяни та науковці приділяють велику увагу «історичній освіченості» молоді, запроваджують у навчальних закладах спеціальні курси, організовують заходи, спрямовані на виявлення рівня знань про історичні події, відгомін яких викликає резонанс у сучасному суспільстві. Головна мета історичної освіти полягає у «навчанні вчитися» на помилках своєї країни, адже лише вміння усвідомлювати й аналізувати історичні помилки до запобігти їх повторенню. Саме це, на мою думку, є однією з головних передумов успішної розбудови нашої держави.

вибач якщо неправильно:)

Объяснение: