Каккие человеческие пороки обличают н в гоголь в поэме мертвые души

В первую очередь РАВНОДУШИЕ К ЛЮДЯМ,Алычность и призрение.

Жили-были два лучших друга медвежонок Коля и зайчонок Ваня, они были неразлучными друзьями. Любят они в свободное время играть в футбол, рисовать и мастерить что нибудь. У каждого из них был талант, Ваня рисовал, а Коля занимался робототехникой, но оба больше всего любили играть футбол. Они даже вместе состояли в футбольной команде "Лесное Чудо". Как то раз семья Вани должны была переехать в другой лес, но лучшие друзья не хотели расставаться. В последние дни они договорились, что каждое лето Ваня и Коля будут отдыхать в спортивном лагере. Перед отъездом Вани Коля подарил ему цветок на память, но Коля не знал как называется цветочек и они вместе решили назвать ее "Незабудка", потому что Коля никогда не забудет своего лучшего друга Ваню.

* * *

Если что исправишь.

Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження: Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість. Плачу я, щоб не сміятись. Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.