Написати твір про власну детективну історію.

В одному з спеціалізованих фотомагазинів накопичилося дуже багато покупців. Обслуговував їх всього лише один продавець. В момент, коли продавець відвернувся, хтось із покупців непомітно взяв з відкритою вітрини дорогий фотоапарат. Розкрадання було виявлено лише до вечора. Нитки пошуків потягнулися в усі кінці міста. Нарешті інспектору Варнике вдалося виявити людини, який, як він вважав, і був викрадачем. Допит відбувався в кабінеті інспектора. Обвинувачений категорично заперечував свою провину і тут же представив незаперечне алібі.
- Крадіжка, як ви кажете, сталася опівдні. Як раз в цей час до мене з міста Н. приїхала моя наречена. Ви можете це легко перевірити, зателефонувавши н нею на підприємство. Я гуляв з нею в парку і зробив кілька знімків. Ось один з них. Зовсім випадково я зняв її близько години. Як ви знаєте, місце події і парк відстоять один від одного на досить великій відстані. Таким чином, дивлячись на цю фотографію, ви легко можете переконатися, що я не міг вчинити цю крадіжку.
- І тим не менш я змушений затримати вас за підозрою в крадіжці фотоапарата!
Що призвело інспектора Варнике до такого висновку?

Пословицы, как и народные мудрости, заставляют задуматься человека не только о смысле написанного, но и о роли этого выражения в жизни читающего. Пословица "Не будь скор на обещания, а скор на исполнение" имеет достаточно глубокий смысл, как и все пословицы русского языка. Читая это выражение |пословицу| ты нехотя начинаешь задумываться о том выполняешь ли ты требования этих слов или нет. 
Пообещав что-либо ты дожен выполнить, но бывают такие ситуации и люди, когда обещанное выполнить невозможно. Если рассмотреть это с точки зрения людей, то можно заметить, что многие люди просто не умеют говорить "Нет", поэтому соглашаются, не будучи уверенными в том, что смогут это выполнить

Рассказ ведется от первого лица. Рассказчик вспоминает, что в детстве он рос в мире запахов и воспринимал все окружающее его тоже через запахи. 
Чаще всего он вспоминает три запаха:  запах мороза, запах жареной миноги и запах ружейного масла. Последний запах запомнился ему из-за зелёного попугая, у которого, был хозяин - старый шарманщик. Однажды рассказчик увязался за зеленым попугаем и заблудился. Потом он попал в милицию, где одинокий милиционер Плотников отнесся к нему по-отечески и устроил его до прихода мамы в оружейной комнате. 
Позже выяснилось, что старого шарманщика убили, а зеленый попугай теперь достанется милиционеру Плотникову. Пятак, полученный рассказчиком от молодого милиционера Серёги на сладости, мальчик решил истратить на махорку для своего нового друга Плотникова.