Напишите сочинение на тему: "юмористический рассказ" на любую тему. мне нужно,

Я очень люблю кошек.У меня есть кот по имени Мурзик.А у моей подруги кот по имени Барсик.Однажды приходит подруга ко мне в гости,а в руках у неё сумка-переноска.А в ней находится её Барсик."Ты что,зачем Барсика к моему Мурзику принесла?Они же сейчас драться начнут!" "Ничего подобного, у них сейчас соревнование по прыжкам будет!-отвечает подруга."По каким прыжкам ещё?"-спрашиваю. "Ну в высоту и в длину можно,"-говорит подруга.
   Вытащила она Барсика из переноски,он вырывается,а никак не вырвется.
Я своего Мурзика тоже на руках держу,он что-то шипеть начал.
"Давай по очереди их соревновать,"-предложила подруга.
Она взяла верёвочку,привязала к ней сосиску,поднесла к носу Барсика.
Барсик понюхал и захотел съесть.Но не тут-то было.Подруга выпустила Барсика и стала махать перед ним сосиской.Барсик стал подпрыгивать,чтобы достать лакомство.Прыгал,прыгал,устал.Подруга и говорит:"Что-то сегодня Барсик не в форме,дома он лучше прыгает.А у тебя не хочет,наверное,или твоя сосиска не очень вкусная!" Тут я обиделась:"Как не очень? А вот посмотри,как мой Мурзик прыгать в высоту будет!" Я взяла своего любимца и пустила на пол.В руку взяла верёвочку с той же сосиской и стала махать перед носом Мурзика.Мурзик попрыгал,попрыгал и тоже отвернулся,залез под диван.
  Тут я говорю:"Да,неудачное соревнование какое-то!Может,сосиска испорченная попалась?" Взяла я эту сосиску и бросила Мурзику под диван.Смотрю,вылезает,а в зубах эта сосиска.Он её даже есть не стал,а к моим ногам бросил.Может,подумал,что это мышь?
 "Да,во всём виновата сосиска! Если бы она была хорошая,то и соревнование у нас получилось бы.Ну,в следующий раз давай у меня дома соревнование устроим,я лучше что-нибудь ещё куплю,но только не сосиску!"-
сказала подруга.
   Вот так и закончилось у нас соревнование по прыжкам в высоту между нашими котами

Древняя история Спарты начинается с 11 века до н. э. возникновением одноименного города в Лаконии (южная область Пеллопонеса). Территория сначала была освоена ахейцами, а в 10 веке до н. э. завоевана дорийцами (древнегреческие племена).

Законодателем государственного устройства Спарты считается царь Ликург (9 век до н. э.), превративший ее из военной демократии в рабовладельческую республику. Аристократическое государство устанавливало строгие правила существования жителей, ограничивало развитие частной собственности. Аристократия должна была осваивать только спорт и военное искусство, а народ и рабы – земледелие, торговлю, ремесла.

Основной упор делался на армию. Путем успешных военных действий Спарта закрепила свое превосходство в Пеллопонесе.

Возглавляли страну сразу два правителя (архагеты). Высшими органами власти являлись:

Апелла (народное собрание): состояло из мужчин старше 30 лет с полным гражданством; при голосования принималось или отвергалось какое-то решение;

Коллегия эфоров: состояла из 5 аристократов выбранных народным собранием; занималась судопроизводством;

Герусия (совет старейшин): состояла из 28 полноправных граждан старше 60 лет и двух царей; решали во внешней и внутренней политики, контролировали госслужащих.

Данте народився в 1265 р. у сім'ї флорентійського дворянина аліг'єро ді беллінчоне л'аліг'еро. сина назвали дуранте, — данте. батько данте володів будинками, земельними маєтками, мав середній на той час прибуток. мати померла рано, і данте не пам'ятав її. коли данте виповнилося 9 років, він зустрів на вулиці свою ровесницю, доньку сусіда портінарі на ім'я беатріче. ця перша зустріч зворушила душу хлопчика і створила в його уяві нетлінний образ кохання, що згодом увійшов у його творчість. про дівчину в яскраво-червоному вбранні як про втілення вічно жіночого данте розповів у своїй першій книзі «нове життя» (1295). поет пише про те, як розквітло й оновилося його життя, осяяне коханням до беатріче. наприкінці xiii ст. флоренція опинилась у центрі жорстокої політичної бо­ротьби. особливої гостроти набули суперечки між гібелінами (дворянська партія, що виступала за об'єднання країни під владою німецького імператора) і гвельфами (торгово-промислова партія, яка об'єднала прибічників папи римського). вреш­ті-решт гвельфи перемогли. данте, прибічник гвельфів, бере активну участь у су­спільному житті флоренції: він обіймає почесну посаду пріора, виконує диплома­тичні доручення, веде переговори в римі з папою боніфацієм viii. але в таборі гвельфів немає згоди. гвельфи розділилися на «чорних» (оптиматів) і «білих» (пополанів). данте був завзятим «білим» і разом з іншими цехами боровся проти панування «чорних». поет відстоював інтереси різних прошарків народу, плекав надії на об'єднання італії, удосконалення суспільного життя, де здібності людини зможуть виявитися вповні. внутрішньоміська боротьба була тривалою і жорсто­кою, але 1302 р. «чорні» взяли гору. данте у той час був у римі, і його заочно засудили до вигнання з флоренції. у вироку говорилося, що його спалять живим, якщо він наважиться повернутися в місто. так почалася пора поневірянь данте. він говорив, що зрозумів, «який гіркий хліб чужий, як тяжко підніматися чужи­ми ». розпові, що данте побував майже в усіх містах італії, шука­ючи притулку. самотність на чужині (його дружина джемма донаті залишилась у флоренції), розчарування в папській партії гвельфів, страх за майбутнє рідного міста — усе це поета до сподівань на владу імператора. у 1310 р. німець; кий імператор генріх vii вступив із військом в італію, і запальний поет оголосив себе його прихильником. трактат «про монархію» втілює віру автора в ідеально­го монарха, який служить народозі і не залежить від церкви й панства. але генріх vii незабаром помер, і надія данте на повернення на батьківщину померла разом із ним. останні шість років данте провів у равенні, де й закінчив свій життєвий шлях 14 вересня 1321 року. крім «нового життя», перу данте належать й інші твори. наприклад, у фі­лософському творі «бенкет» (1304) письменник утверджує природну схильність людей до пізнання, що є «найвищим досягненням життя». у трактаті «про на­родну красномовність» (1304) данте уславлює красу й велич народної італійської мови, але він не заперечував значення латини, яка, на його думку, може залиши­тися мовою науки й літератури. данте цілком справедливо вважається основоположником італійської літера­турної мови, яка, за його словами, може стати кроком до об'єднання італії. найбільш відомий твір данте — поема «божественна комедія», яку поет роз­почав приблизно у 1307—1313 рр. і завершив у 1321 р., незадовго до смерті.незабудь добавить в друзья, и поблагодорить)