Твір з вступом, основною частиною і кінцівкою на 1 з тем: випадок на морі (річці) на уроці відпочивати треба вміти комп'ютер не іграшка випадок в моєму житті, який я ніколи не забуду

Нарешті ми з сім’єю біля моря. Як добре, що можна цілий день відпочивати. Мама поряд і не поспішає нікуди, тато вчить мене плавати. Ми разом плануємо день, розважаємося. Дні, на жаль, летять швидко. Я вже добре вивчила місцевість, тому батьки іноді відпускали мене погратися з іншими дітьми на невеликий майданчик. Там завезли спеціально для дітей пісок, бо навколо була галька, і ми з радістю будували замки.

Ось і того дня я була архітектором на будівельному майданчику. Будівництво вже майже завершувалося, коли маленька дівчинка почала руйнувати наш замок. Вирішила пояснити їй, що так робити не можна, але вона нічого не хотіла слухати. Залишалося тільки поскаржитися мамі неслуха. Та ніхто не відгукнув­ся на моє запитання: «Чия це дівчинка?» І раптом чую, що по радіовузлу пере­дають повідомлення, що зникла дівчинка трьох років у рожевому купальнику і білій панамі. Тоді я взяла маля за руку і повела до радіовузла. Там стояла її заплакана мама. Обидві були раді зустрітися, жінка подякувала мені. Я ж поспішила до своїх батьків, бо й вони могли кинутися мене шукати. Швиденько прибігла до них і розповіла про випадок. Батьки похвалили мене, тато купив морозиво.

Як чудово, коли все закінчується добре. Радісно стає на серці, коли відчуваєш, що твій вчинок приніс радість іншим людям. Приємно робити хороші справи.

У листопаді 1669 Париж відвідала делегація послів султана Османської імперії (Оттоманської Порти) Мехмеда IV. Бажаючи справити враження на послів, Людовик XIV прийняв їх у всій своїй величі. Але блиск алмазів, золота і срібла, розкіш дорогих тканин залишили турецьку делегацію байдужою. Досада короля була тим сильнішою, бо, як виявилося, глава делегації Солиман-ага виявився обманщиком, а не послом турецького султана. Людовик замовляє Мольєру і Люллі «смішний турецький балет», в якому була б висміяно турецька делегація, для чого призначає йому консультанта, шевальє д’Арвье, що недавно повернувся з Туреччини і знайомого з їхньою мовою, звичаями та традиціями. Навколо «Турецької церемонії» протягом 10 днів репетицій було створено імпровізоване подання “Міщанин-шляхтич”, показане королю і королівському двору 14 жовтня 1670 в замку Шамбор в декораціях Карло Вигарани від спектаклю «Пан де Пурсоньяк» та з танцями П’єра Боша. Через місяць спектакль був перенесений на постійну сцену Мольєра, в театр Пале-Рояль, перший спектакль в Парижі відбувся 28 листопада 1670. За життя автора було зіграно 42 вистави (6 в 1670 р, 28 в 1671 і 8 в 1672 р, не рахуючи придворних уявлень в жовтні і листопаді 1670 р .: чотирьох в Шамборе і декількох в Сен-Жермені).

Объяснение:

1.  Стихотворение "Летний вечер" можно отнести к жанру пейзажной лирики. Оно рисует картину отдыхающей после долгого летнего дня природы. На покой уходит солнце, бросая последние лучи на поле сжатой ржи, подсвечивая ложащийся на высокую траву некошеной межи туман. Этот холодный августовский туман невольный намек на грядущую смену времени года. Но птицам еще рано собираться в теплые края, они тоже примолкли, отдыхая. Тишина и безветрие. Лишь жница допевает песню, радуясь, что хорошая погода позволила успешно закончить день. А  может, она взглянула на вечернее небо и ее напугала полная красная луна, с которой связано много суеверий? Этот переход от розовой дремы на земле к красному ночному светилу на небе нарушает гармонию и намекает, что спокойствие и умиротворенность природы лишь затишье перед бурей.

2. Художественные приемы.

Эпитеты: последние лучи, дремотой розовой вечерней тишины, луговые дали

Олицетворения; лучи лежат, дремотой объята трава, .

Метафоры: красный диск над рощей, песня замирает, умчаться навстречу ночи и луне

3. Стихотворение написано зимой 1898 года. В нем студент Блок вспоминает лето, проведенное после окончания гимназии в имении Шахматово. Его лирический герой любуясь тишиной и покоем не может полностью расслабится и раствориться в них, тревожат "заботы и печали". Беспокойство вызывает полная, да еще и красная луна - апокалипсический символ. Хотя молодость берет свое, герой верит, что он может умчаться от всех бед,  надеется, что сможет, если не противостоять им, то хотя бы уйти - убежать, умчаться - от действительности. И он стремится в созданный им мир грез, уговаривает себя забыть все тревоги и печали и насладиться бесцельной и бездумной гонкой.

Объяснение:

ВОТ СТИХОТВОРЕНИЕ

ЛЕТНИЙ ВЕЧЕР

 Последние лучи заката  

Лежат на поле сжатой ржи.  

Дремотой розовой объята  

Трава некошеной межи.  

   Ни ветерка, ни крика птицы,  

   Над рощей — красный диск луны,  

   И замирает песня жницы  

   Среди вечерней тишины.  

 Забудь заботы и печали,  

Умчись без цели на коне  

В туман и луговые дали,  

Навстречу ночи и луне!