Напишите анализ главы 8 из тараса бульбы

Из Сечи приходит неутешительная весть: за время отсутствия козаков на Хортицу напали татары. Кошевой созывает совет, обращаясь к козакам не как начальник, а как товарищ. Всеми было одобрено решение идти вслед за татарами, возвращать украденное. Всеми, кроме Тараса Бульбы. Он произносит монолог, в котором говорит о товариществе как о главной козацкой ценности – нельзя ехать за татарами, пока их товарищи сидят в польских темницах. И с кошевым согласны козаки, и с Бульбой. На Совет пришёл самый старый и очень уважаемый козак – Касьян Бовдюг. Он предложил поделиться: кто хочет отомстить татарам, пусть идёт с кошевым, а кто хочет товарищей из польской тюрьмы освободить, пусть остаётся тут с Тарасом Бульбой.

Своєрідність визначення і розв'язання проблеми батьків та дітей у сільській родині (за повістю Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я")Глибоке знання народного життя, вміння пропустити його крізь свою художню уяву та душу, артистичне володіння народною мовою до вану Семеновичу Нечую-Левицькому створити справжній шедевр української національної культури — повість "Кайдашева сім'я". Письменник з великою майстерністю показав життя українського села після реформи 1861 року, викривши причини непорозумінь і сварок на прикладі сім'ї Кайдашів.Проблема батьків та дітей є провідною темою багатьох творів як у світовій, так, зокрема, і в українській літературі. Проблема ця вічна, і висвітлюється та розв'язується вона кожного разу дуже цікаво. Головне для розв'язання цього конфлікту, на мою думку, є усвідомлення його причини. Основною ж причиною конфлікту між старшими та молодшими Кайдашами є нескінченна суперечка за "моє" і "твоє", дрібновласницькі інстинкти Кайдашів. Внаслідок сутичок і боротьби за приватну власність люди стають жорстокими, жалюгідними, руйнують родинні зв'язки, плямують власну гідність та близьких їм людей.Але є, на мій погляд, тут ще один аспект — віковий: старість не хоче поступатися своїми позиціями молодості. Чесно кажучи, глибоко в душі мені дуже жаль старих Кайдашів, що весь свій вік працювали, примножували добробут, ростили синів. Їм, цим вже дорослим синам, врахувати б це, але вони впевнено будують своє життя, де на батьківське "моє" вони відповідають гострим опором. Та їх теж можна зрозуміти, бо в перші десятиріччя після скасування кріпацтва свідомість селян зазнала суттєвих змін, що внесли в життя темного, забитого віками панщини народу нові капіталістичні порядки. Важко до них пристосовується родина Кайдашів, що складається з двох поколінь. Думаю, крім двох названих причин конфлікту ("моє" — "твоє" та "старість — молодість"), автор висвітлює ще одну: протиріччя між старим і новим ладом. Саме соціально-побутове середовище спотворює характери героїв повісті, що стикаються у конфлікті "батьки та діти".Нечуй-Левицький розв'язує цю проблему з досконалою майстерні стю: він створює на сторінках повісті родину, де у кожного її члена свій, несхожий на інші, майже протилежний характер. Але всі вони об'єднані однією ідеєю: мати побільше "свого". Старий Омелько Кайдаш — працелюбний стельмах, але знівечений духовно і фізично панщиною. Пияцтво поглиблювало його бездуховність та егоїзм (у сцені його відмови полагодити дорогу). У жорстоких родинних сварках та колотнечах розкривається власницька сваволя Кайдашихи, хоч у глибині душі вона добра і турботлива. Представниками молодого покоління виступають сини Карпо і Лаврін та їхні жінки Мотря і Мелашка. Характери у них протилежні: черствий та рішучий Карпо контрастує з поетичним Лавріном, який "собі на умі". Наприкінці повісті ми вже бачимо братів, що мало чим відрізняються один від одного: безперервні родинні сутички за "моє" і "твоє" зробили їх егоїстичними та впертими. В атмосфері грубості міняється і ніжний характер Мелашки, уподобившись сварливому характеру Мотрі.Конфлікт тимчасово згасає, коли всохла груша: сім'ї помирилися. Та тільки мені чомусь здається, що із висиханням груші "всохли"і родинні взаємини. Так, сварок, може, вже й не буде. Та чи буде родинна єдність? Тільки мир і взаємодо можуть принести щастя і впевненість у майбутньому, а це, на жаль, мені вбачається уже втраченим безповоротно.

В детстве я был заворожен сказками Андерсена: «Снежная королева», «Гадкий утёнок», «Дюймовочка», «Стойкий оловянный солдатик», «Принцесса на горошине», «Русалочка», «Свинопас»…Почему-то особенно запомнилась сказка «Ель».

Когда отец привёз из Кишинёва двухтомник сказок Ганса Христиана Андерсена (издание 1975 года), я с удивлением обнаружил, что это не совсем те сказки, которые я читал в детстве, а скорее сказки для взрослых.

Некоторые исследователи считают, что великий сказочник Андерсен недолюбливал детей. Ганс Христиан раздражался, когда его называли детским писателем. Он считал себя серьёзным писателем для взрослых. Но критики не признавали его как поэта и романиста. Зато Андерсен был признанным королём сказки. Заплатил он за это ценой личного счастья!

Как сочинял свои истории Ганс Христиан? Откуда приходят сказки?

По сути это во о природе вдохновения и природе человеческого гения.

Объяснение:

Ханс Кристиан Андерсен родился 2 апреля 1805 г. в маленьком городе Оденсе, расположенном на одном из датских островков – Фионсе. Его отцу в ту пору было двадцать, а матери – на пару лет больше.

Испытывая тягу к приключениям, в 1812 году отец отправился воевать в составе армии Наполеона. На деньги, заработанные отцом, семья жила три года. Через четыре года он вернулся калекой и вскоре умер.

В раннем детстве Ханс Кристиан был замкнутым ребёнком. Он рос мечтателем и фантазёром. Любимой его игрой был кукольный театр, который он сам смастерил и где разыгрывал свои пьесы.

Сын соседки Готфред Шенк , узнав об увлечении Андерсена , дразнил его "писателем пьес" и при каждом удобном случае колотил почём зря.