Краткое содержание и основная мысль "мальчик у христа на ёлке" достоевский.

Достоевский разделил рассказ на две части: первая повествует о реальных событиях, вторая - вымышленная, но и она, по словам автора, вполне могла произойти в действительности.

Мы узнаем о том, что на улицах Петербурга нередко можно встретить просящих подаяния детей. В любую погоду - зимой и летом, они толкутся на улицах, прося милостыню. Насобирав "копеечки", они тащат их в ближайший подвал, чтобы отдать "халатникам" - мучителям, которые пользуются их слабостью и безысходностью, предоставляя ночлег в обмен на деньги.

__

Такой мальчик-по является героем второй части. Однажды он проснулся в промерзшем подвале. Очень хотелось есть и мальчик подошел к матери, спавшей на циновке, расстеленной в углу на холодном полу, но не смог разбудить, мать была такой же холодной, как воздух в подвале. Он вышел на улицу.

Был канун рождества. В окнах ближайших домов он видел красиво украшенные деревья, праздничные угощения, веселых играющих детей. Засмотревшись в одно из окон, он вдруг почувствовал, что другой мальчик, такой же беспризорник, как и он, только постарше, ударил его.

Собравшись с силами, ребенок бросился наутек и спрятался в первом попавшемся дворе. Он весь сжался и вдруг ему стало так тепло и уютно. Кто-то как будто взял его за руку и он увидел огромную красивую елку, вокруг которой было много детей, рядом стояли их счастливые мамы. Только все они были какие-то необычные, бесплотные.

На другой день дворник нашел в углу замерзшее тело мальчика.

__

Гл.мысль: общество, в котором страдают и умирают дети, неизлечимо больно. Достоевский пытается привлечь внимание своих читателей к этой острой социальной проблеме.

Объяснение:

ответ: Шестелетний мальчик,потерявший маму вскоре после переезда в Питербург зимой, скитается по городу, где, после того, как у него украли од, он начнёт в чужом Гостевом дворе, и там умирает от переохлаждения.

После смерти он воссоединяется с матерью на Христовой Ёлке-празднике для таких же несчастных людей как и он.

Объяснение:

 Я понял, что автору этого произведения эти чувства близки и понятны. Мне пришлось по душе также и то, что автор изобразил Сергия именно как русского национального святого, со всеми присущими русскому человеку душевными каче- ствами, из которых автор выделил ярче всех “скромность подвижничества”. Черта очень русская. Не зря в жизнеописании своими человеческими приметами и самой сутью подвига Сергию противопоставляется другой, католический святой — Франциск Ассизский. Преподобный Сергий не отмечен особым талантом, даром красноречия. Он “бедней чем старший брат Стефан. Но зато он излучает свет — незаметно и постоянно.
Б. К. Зайцев в своем произведении поставил перед собой задачу, как я полагаю, раскрыть образ Сергия в постепенном, ясном, непрерывном и даже не в драматическом восхождении к святости. Святость растет в нем органично.
Сергий последовательно тверд и непреклонен в своей кротости, смирении, скромности. Когда монастырская братия вдруг начала роптать, игумен не впал в пастырский гнев, не стал обличать своих “детей” за греховность. Он, уже старый человек, взял посох свой и ушел в дикие места, где основал скит Киржач. И другу своему, митрополиту московскому Алексию, не позволил наложить на себя золотой крест митрополичий: “От юности я не был златоносцем, а в старости тем более желаю пребывать в нищете”.

Подвиги Геракла. Виконуючи волю богів, Геракл за наказами царя Еврисфея вчинив дванадцять подвигів, які були б не під силу нікому з людей. Вчинивши ці подвиги, герой вбивав звірів, які шкодили людям. Важкий подвиг Геракла. (Важким подвигом Геракла був останній, дванадцятий. Героєві довелося шукати яблука Гесперид. Зустріч з атлантом. Шукаючи сади із золотими яблуками, Геракл зустрів Атласу, який тримав небо на своїх плечах. Героєві довелося узяти на себе тягар титану, поки той ходив за яблуками для нього.
Хитрість Атласу. (Атласу хотілося позбавитися вічного тягаря, і титан запропонував Гераклу, ще потримають небо, поки він сам віднесе яблука в Мікени. Але герой розгадав хитрощі Атласу і попросив, потримають небозвід, щоб була можливість покладе на плечі подушку, яка захистила б їх від тиску. Як тільки довірливий Атлас звалив на свої плечі небо, Геракл забрав яблука і покинув титана.
Повернення в Мікени і звільнення від злої воли Эврисфея. Геракл виконав наказ Еврисфея, приніс золоті яблука Гесперид. Це був його останній подвиг, здійснений за наказом царя. Закінчилася його дванадцятирічна служба у Эврисфея, але він ще довго служив богам і людям.
ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТИММіфи про виникнення світу.
У чому відмінність міфу від казки (на прикладах).
Міфи давніх слов'ян.
Загальне в міфології різних народів.
Міфологія, звичаї і повір'я давніх слов'ян.
Причини популярності образу Прометея.
Прославляння цивілізації в міфі у Прометея.
Поява міфів у богах і героях в Давній Греції.
Велич подвигу Прометея.
Причини популярності образу Геракла.
Мій улюблений міфологічний герой.
Геракл - уособлення сили, сміливості, вірності свого призначення на земля.
Геракл - популярний герой старовинних греків.Прославляння цивілізації в міфі у Прометея
Старогрецькі міфи про богів. У давність люди жили серед ворожої їм природи. Вони не могли пояснити явища, стихійні лиха, зміни пір року, а лише відчували на себе силу природи. Греки придумали богів, створили в них міфи, в яких вірили пояснення усьому таємничому і загадковому. Прометей - герой, який вивів людей з пітьми.
Життя людей при правлінні Крону. Титани не звертали увагу на смертних. Не цікавився їх життям і верховний бог Крон. Люди жили в пітьмі, не знали ремесел, гинули від голоду. У них не було бажань, вони не мали надії на майбутнє.
Спонукав Прометея. Спонукав Прометея не лише в тому, що[sms] геть дав людям вогонь. Найголовніше те, що він вивів людей на шлях цивілізації, дав їм знання, уміння, навчив не бояться сил природи, а використовувати їх у свою користь.
Зміни в житті смертних. Прометей озброїв людей знаннями, яке зробило смертних сильнішими і незалежнішими від воли богів. Люди навчилися багато чому, зуміли побудувати швидкі кораблі під вітрилами, навчилися обробляти землю так, що були забезпечені їжею і могли не бояться посухи або дощу.