Сочинение на тему "мои нравственные качеств"

что такое нравственность? с одной стороны, это сложный философский вопрос, требующий серьезных размышлений. а с другой, обычно мы довольно четко можем определить, нравственно поступил человек или нет. 

если глубоко копнуть, мы поймем, что с незапамятных времен источником нравственности служили священные писания. в христианстве именно десять заповедей христа определяли моральный кодекс человека. почему говорю в прошедшем времени? наверное, потому что сейчас не так много верующих людей, религия уже не пронизывает все сферы человеческого бытия, как раньше. кроме этого, по мере того, как развивается культура и человечество, в обществе появляются новые морально-этические нормы.

но все же что такое нравственность? , под ней стоит понимать духовные качества человека, которые основаны на высоких идеалах добра, долга, чести, справедливости и проявляются в отношении к другим людям и природе. нравственность – это то, как сама личность оценивает свои поступки и поведение с точки зрения добра. но ведь добро каждый понимает по-своему. то, что хорошо для одного, совершенно недопустимо для другого. и где же правда? думаю, нравственность заключается как раз в том, чтобы видеть свои действия не просто допустимыми, но и благими для общества. безнравственное поведение делает человека распущенным, этически безобразным и недостойным.

можно ли говорить о поступках детей с точки зрения нравственности? боюсь, что нет, ведь понятие «добро» в нежном возрасте весьма туманно, ребенку попросту неинтересно анализировать свое поведение и смотреть на него под углом какой-то невразумительной нравственности. детские поступки определяются единственным критерием – «нравится», «не нравится». и совершенно не факт, что, повзрослев, ребенок приобретет нравственные черты. здесь уже многое зависит от воспитания и окружения. первыми учителями нравственности для детей становятся родители и школа. не думаю, что морали нельзя научиться. напротив, можно и нужно. человек учится всю свою жизнь, и речь идет не только о расширении кругозора, но и о самовоспитании, смене приоритетов, освоении новых ценностей.

Наукова фантастика є жанром фантастики, який описує ситуації, невідомі в реальності, але ймовірні, пов'язані з певними теоріями і припущеннями в науці й техніці. Відповідно серед сюжетів наукової фантастики часто зустрічаються неможливі на даний час види польотів на інші планети, робототехніка, вірогідні, проте не відкриті позаземне життя, гіперпростір. Яскраві представники жанру в літературі: Іван Єфремов, Олександр Бєляєв, Айзек Азимов, Рей Бредбері, Артур Кларк.

В загальному наукова фантастика поділяється на «жорстку», яка спирається на відомі на даний час наукові факти і технічні досягнення, та «м'яку», яка описує те, що спирається на гіпотези і припущення. Їх найважливішими піджанрами є військова наукова фантастика', антиутопія, апокаліптична і постапокаліптична фантастика, ксенофантастика, космічна опера. Часто до жанру наукової фантастики відносять альтернативну історію і соціальну фантастику.

Объяснение:

Наукова фантастика є жанром фантастики, який описує ситуації, невідомі в реальності, але ймовірні, пов'язані з певними теоріями і припущеннями в науці й техніці. Відповідно серед сюжетів наукової фантастики часто зустрічаються неможливі на даний час види польотів на інші планети, робототехніка, вірогідні, проте не відкриті позаземне життя, гіперпростір. Яскраві представники жанру в літературі: Іван Єфремов, Олександр Бєляєв, Айзек Азимов, Рей Бредбері, Артур Кларк.

В загальному наукова фантастика поділяється на «жорстку», яка спирається на відомі на даний час наукові факти і технічні досягнення, та «м'яку», яка описує те, що спирається на гіпотези і припущення. Їх найважливішими піджанрами є військова наукова фантастика', антиутопія, апокаліптична і постапокаліптична фантастика, ксенофантастика, космічна опера. Часто до жанру наукової фантастики відносять альтернативну історію і соціальну фантастику.

Объяснение: