3. какое из перечисленных произведений было написано в годы великой отечественной войны: а) «в окопах сталинграда»; б) «сашка»; в) «василий теркин»?

Головним героєм твору «Міщанин-шляхтич» є пан Журден, і саме навколо нього, його образу і повноцінної взаємодії з навколишнім світом і варто розглядати будь-які проблеми цього твору, в тому числі і його актуальність. Дуже часто трапляється так, що саме образи певних героїв дозволяють зробити певні висновки про самих цих героїв, і це саме той випадок. Тому, щоб дати відповідь на питання про те, в чому полягає актуальність цього комедійного твору, необхідно дати коротку характеристику пану Журдену і подивитися, чи зустрічаються такі ж, як він, люди в даний час.

Перше і найважливіше, що варто сказати про пана Журдене, це те, що він був людиною надзвичайно низького почуття власної гідності. Саме з цієї причини він так старався зробити все, щоб мати право відносити себе до аристократичного суспільства. Пан Журден повністю заперечував цінності власного життя. Він не хотів задовольнятися тим, що у нього вже було. Він гнався за статусом, за певною славою. Але хіба це могло зробити його по-справжньому щасливим? Звичайно ж, що ні. Саме з цієї причини всі ті, хто оточував цього пана, ставилися до нього з певною часткою іронії і навіть глузування. Цілком зрозуміло, що ці люди чітко віддавали собі звіт в тому, що орієнтири цього пана, який так прагнув до прилучення себе до вищого суспільства, насправді, зовсім неправильні. Втім, через все це даний твір і став настільки смішним.

Я думаю, що актуальність цього твору дійсно має місце. І в даний час ми можемо зустріти безліч таких же людей, яким був пан Журден. Звичайно, сьогодні в нашому суспільстві немає такого класу, як аристократи, та й взагалі класовий поділ суспільства залишився далеко в минулому. Втім, певне умовне розподілення все ще має місце. І серед звичайних людей надзвичайно багато тих, хто без належної поваги ставиться до своїх нинішніх життєвих умов, а тому відчайдушно прагнутиме покинути свій нинішній соціальний , щоб прилучитися до якогось іншого , який, на думку цієї людини, є значно більш престижним, ніж нинішній. Я переконаний, що в даний час така людина виглядає аж ніяк не менш комічно, ніж пан Журден.

Твір Мольєра під назвою «Міщанин і шляхтич», безумовно, залишається актуальним і в сучасних умовах. Це зумовлене людською природою. Іноді трапляється так, що людина не може задовольнятись тим природним становищем, яке вона займає. Це спонукає її прагнути до чогось недосяжного і виглядати безглуздо на цьому шляху.

Відповідь:

По́нтий Пила́т — римский префект Иудеи c 26 по 36 год, из всаднического сословия. Корнелий Тацит называет его прокуратором Иудеи, Иосиф Флавий — правителем (игемоном) и наместником, однако найденная в 1961 году в Кесарии надпись, датируемая периодом правления Пилата, показывает, что он, как и другие римские правители Иудеи с 6 по 41 год, был в должности префекта[2].

Правление Пилата ознаменовалось массовым насилием и казнями[3]. Налоговый и политический гнёт, провокационные действия Понтия Пилата, оскорблявшие религиозные верования и обычаи иудеев, вызывали массовые народные выступления, беспощадно подавлявшиеся римлянами. Современник Пилата философ Филон Александрийский характеризует его как жестокого и продажного самодура, виновного в многочисленных казнях, совершённых без всякого суда. Иудейский царь Агриппа I в письме императору Калигуле также перечисляет многочисленные преступления Пилата: «подкуп, насилия, разбойничество, дурное обращение, оскорбления, непрерывные казни без вынесения судебного приговора и его бесконечная и невыносимая жестокость»[4].

После жалобы самаритян на кровавую расправу, учинённую Понтием Пилатом, в 36 году римский легат в Сирии Луций Вителлий (отец будущего императора Вителлия) отстранил его от должности и отправил в Рим. Дальнейшая судьба Пилата неизвестна.

Пояснення: