Напиши сказку про себя, дополни предложения, получится интересная летняя сказка про меня жили-были однажды ранним утром на мобильный телефон пришло сообщение' и сразу захотелось самым сложным оказалось вдруг в голову пришла мысль на , как всегда, пришли план действий был следующим но вдруг и вот теперь, несмотря на все сложности и неожиданности запомните

1. я и мои друзья

2. от моей подружки "пойдем гулять"

3. пойти погулять

4. что мама сказала убераться

5. позвонить моим друзьям

6. мои друзья

7. что мои друзья уговорили мою маму

8. мама меня отпустила

9. я была уверенна что мои друзья справятся

10. запомните что друзей найти очень сложно а потерять легко

Я и мои друзья

что нужно собраться во дворе

побежать во двор

пробраться к двери

сказать маме что я пошел во двор но она сказала нет

мои друзья и отпросили меня на улицу

быстро поесть и одеться

раздался звонок на телефон мамы и её позвали на работу

я смогу смело сказать слушайтесь родителей

Что может родители могут быть не правы но они делают для нас лучшее и чтобы защитить нас от не приятностей

Образи Хіггінса і Пікерінга у п'єсі Б. Шоу "Пігмаліон"

П'єса "Пігмаліон" — це красива історія, в основі якої — міф про Пігмаліона. Головні герої цієї п'єси — це професор англійської фонетики Генрі Хіггінс та знавець індійських діалектів полковник Пікерінг. Вони дуже різні за характером і зовнішністю. Професор Хіггінс — це чоловік років п'ятдесяти, з сивим волоссям і зі зморшками на обличчі, невеликого зросту. А полковник Пікерінг — років шістдесяти, низького зросту, товстий, обличчя немов пожоване від старості, їхні характери можна визначити під час роботи професора, що проводив експеримент над дівчиною Елізою, вуличною квіткаркою. Хіггінс був постійно чимось невдоволений, розлючений і здавався, на перший погляд, невихованим. Спочатку він ставився до Елізи гірше, ніж до служниці. Але поруч завжди був полковник Пікерінг, який намагався заспокоїти Хіггінса.

Пікерінг виглядав благороднішим, ніж професор Хіггінс, бо той своєю нестримною поведінкою викликав відразу у своєї учениці Елізи. А Пікерінг веде себе виховано, спокійно, не звертає уваги на деякі "випади" Елізи. Закінчення роботи професора виявилося несподіванкою навіть для нього самого. Характери Хіггінса і Пікерінга можна також простежити під час великосвітського рауту. Тут вони в чомусь схожі: їхні жести, манери, вишукана мова, вміння показати себе з кращого боку. Та інтерес до дівчини у професора зникає, бо парі він виграв: дикунка тримала себе і говорила як справжня герцогиня. Що тепер з нею буде? Адже вона змінилася. Хіггінсу байдуже, він лише радіє, що виграв парі.

Незважаючи на деякі негативні риси, я поважаю і професора Хіггінса, і полковника Пікерінга як високоосвічених людей. На мою думку, освіта завжди потрібна людині. Бо якщо ти невихований, не вмієш ввічливо розмовляти, говорити правильно і добре ставитися до інших, — ти ніхто. У наш час освіта — це головне, незалежно від того, багата ти людина чи бідна.

1.И грянул бой, Полтавской бой! В огне, под градом раскаленным,

Стеной живою отраженным,

Над падшим строем свежий строй

Штыки смыкает. Тяжкой тучей

Отряды конницы летучей,

Браздами, саблями звуча,

Сшибаясь, рубятся с плеча.

Бросая груды тел на груду,

Шары чугунные повсюду

Меж ними прыгают, разят,

Прах роют и в крови шипят.

2.Полки увидели Петра.

И он промчался пред полками,

Могущ и радостен как бой.

Он поле пожирал очами.

За ним вослед неслись толпой

Сии птенцы гнезда Петрова -

В пременах жребия земного

В трудах державства и войны

Его товарищи, сыны;

И Шереметев благородный,

И Брюс, и Боур, и Репнин,

И, счастья баловень безродный

Полудержавный властелин.

3.Во стане Карл и царь. Не дремлет

И перед синими рядами

Своих воинственных дружин,

Несомый верными слугами,

В качалке, бледен, недвижим,

Страдая раной, Карл явился.

Вожди героя шли за ним.

Он в думу тихо погрузился

Смущенный взор изобразил

Необычайное волненье. 4.Швед, русский - колет, рубит, режет. Бой барабанный, клики, скрежет,

Гром пушек, топот, ржанье, стон,

И смерть и ад со всех сторон. 5.Но близок, близок миг победы. Ура! мы ломим; гнутся шведы.

О славный час! о славный вид!

Еще напор - и враг бежит.

И следом конница пустилась,

Убийством тупятся мечи,

И падшими вся степь покрылась

Как роем черной саранчи. 6.Пирует Петр. И горд и ясенИ славы полон взор его.

И царской пир его прекрасен.

При кликах войска своего,

В шатре своем он угощает

Своих вождей, вождей чужих,

И славных пленников ласкает,

И за учителей своих

Заздравный кубок подымает.

Подробнее - на -