Чехов размазня каков жанр произведения

Відповідь: Наприклад

Поезія Ліни Костенко «Кольорові миші» про нестандартність почуттів, оригінальний підхід до сприйняття дійсності. Талановита поетеса так переплела в невеличкому творі уявне, фантастичне і реальність, що мимоволі перед нами за рядками вірша постають художні образи, наче на картині.

Уявімо собі середньовічне місто. У ньому темно від диму вогнищ, на яких спалюють людей, котрі насмілилися думати чи жити по-іншому. Наук тут ще не знають ладом. Отже, і населення міста, темне, неписьменне, легко визнає відьмою чи чаклуном того, хто мислить чи чинить інакше, ніж інші. Суддя в судейській чорній мантії лише підсилює пітьму юрби. Такими художніми образами змальовує Ліна Костенко реальність.

Коли читаєш поезію, здається, що поетеса сама присутня на тому суді, на який приводить розлючений сусід підсудну Анну, якій, може, з десять років. Вона також бачить багряне кленове листя, що покладене на столі, як доказ. Може, маленька Анна на суді — це сама Ліна Костенко, якій також довелося свого часу пережити несправедливий суд. її вірші теж незвичайні, як і кольорові миші, яких робила з жовтих листочків дівчинка Анна.

Суддя також живе у своїй буденній реальності. Якщо сусід відчуває моральну шкоду від того, що миші яскраві, то суддя намагається знайти прозаїчну підставу для покарання чогось неповторного, духовного. Він звик виносити вирок. Для нього кожен, хто на лаві підсудних, є винним. Потрібно лише знайти докази цієї вини чи їх підтасувати.

Пояснення:

Сподіваюсь, що у школі майбутнього повністю скасують домашні завдання, від них немає користі. Коли я займався і карате, і жонглюванням, я приходив додому пізно ввечері, дивився, що завтра у розкладі в мене сім уроків, дивився, скільки домашніх завдань мав зробити… і нічого не робив. Тому що не було сили.

Школа майбутнього — це школа, яка не буде вимушувати. Так, з одного боку, дітей потрібно скеровувати, але з іншого, їм потрібно давати волю, давати можливість зростати індивідуальністю, бути самим собою. 

Школа майбутнього — це школа, де не буде вчителів. А будуть комп’ютери. Тобто ти будеш навчатись вдома і не треба вже буде вставати о сьомій ранку, щоб іти до школи

Я люблю освіту, але не люблю школи, вони повинні будти креативнішими. Тому у школах майбутнього буде більше свободи

У школі майбутнього вчителі мають серйозно відноситись до своєї справи. Є вчителі, яки вкладають душу у свій предмет, а є ті, хто просто відпрацьовує тому, що так треба.

У школі майбутнього вчителі мають серйозно відноситись до своєї справи. Є вчителі, яки вкладають душу у свій предмет, а є ті, хто просто відпрацьовує тому, що так треба.