Вчем вы видите роль искусства? 5 предложений примерно,

Искусство многолико, вечно, но, к сожалению, оно не может влиять на людей без их воли, умственного напряжения, определенной работы мысли. Человек должен захотеть научиться видеть и понимать прекрасное, тогда искусство будет благотворно влиять на него, общество в целом. Это, наверное, будет в будущем. А пока талантливые творцы не должны забывать, что их произведения влиять на миллионы, и это может быть благотворным или пагубным.

В XX веке возросла роль кино, телевидения и видео. Они стали главными кумирами молодежи. И прекрасно, если это доброе, гуманное начало, т. е. истинное искусство с вековыми традициями.

ответ: Ось твір, якщо щось не так то можете відкорегувати

Объяснение:

Недавно, я прочитала (прочитав) новелу Р. Акутагави «Павутинка». В ній розповідається про те, як Будда, шо сидів у саду побачив грішника. Цей грішник мав за що мучитись, так як він убив багатьох людей, крав і обманював. Але одного разу, цей грішник зробив добро. Коли він ішов лісом, то побачив на стежці павука і вже був готовий його роздавити, але потім зупинився і подумав «Але, його ж немає за що вбивати. Хай собі живе, всі ж хочуть жити». Цей вчинок, як я вважаю був благородний, і хороший. Тому, Будда вирішив витягти того грішника із пекла і подав йому ниточку. Тонісіньку ниточку, я якщо бути точніше, то це була павутинка. Біла, срібляста та блискуча павутинка. Коли грішник побачив ту павутинку, то він міцно вхорився за неї і почав повзти вгору. Він повз і повз, доки не зупинився, адже дуже стомився. Герой був дуже високо над тим пекельним озером, але до раю теж іще не добрався. Йому лишилось зовсім трішки. Але, побачивши що там, внизу вгору повзуть ще сотні грішників, які теж хочуть вибратись, Кандата, так звали головного героя, гукнув «Стійте! Це моя павутинка! Злізьте з неї, тому що вона порветься і я не зможу звідси вибратись!». Після цих слів, павутинка розірвалась прямо над головою Кандати і всі тисячі грішників знову впали в озеро.

Будда, котрий хотів йому до дуже розчарувався, тому що хотів віддячити йому добром за добро, але зрозумів що Кандата який був, то такий і залишився.

Такий вчинок прекрасно показує, шо людина не може змінитися і стати доброю тільки з одного вчинку. Щоб бути добрим і щоб змінити свій характер і свій погляд на навколишній світ плтрібно багато досвіду. Адже змінитися дуже важко, але для когось зміна характеру і дій може бути нням.

Мені дуже сподобалась ця новела, вона дуже гарно описує навколишній світ, людей та їх вчинки.

По-моему, главным секретом мастерства Пушкина-сказочника является особый певучий и мелодичный стихотворный язык поэта. Мне даже кажется, что мой любимый учёный кот – это на самом деле сам Александр Сергеевич,  который когда своими мягкими и пушистыми лапками «идёт направо – песнь заводит», а когда – «налево – сказку говорит». Ученый кот протяжно «мурлычет» много сказок, в которых происходят чудеса и волшебство. В этих сказках «на неведомых дорожках» можно увидеть «следы невиданных зверей», избушку на курьих ножках; встретить знакомых нам с детства героев из русских народных сказок – лешего, русалку, тридцать прекрасных витязей, морского дядьку, королевича, царя, колдуна, богатыря, бурого волка, царевну, Бабу Ягу, Кащея! Сам Пушкин писал, что в этих сказочных местах обитает «русский дух…» и «там Русью пахнет!».