Почему относят к искусству? "5-6 предложений.

Один з героїв стверджує: "Бути людиною — значить бути в гармонії із самим собою, а хто в гармонії з іншими людьми, той — у розладі із собою" .Парадоксальне твердження, бо ми звикли до іншого визначення гармонійного існування людини у цьому бурхливому і спокусливому світі: гармонія повинна охоплювати саму особистість і поширюватися на взаємини із оточуючими.

Реальність найчастіше розчаровує нас саме невідповідністю нашого внутрішнього стану і ставлення до нас близьких і знайомих. Жодна людина у світі, навіть злодій і вбивця, не може сказати про себе відверто: "Я негідник!" Навпаки, здається, що ти ідеал доброчинності, а всі інші просто тебе не розуміють. Ще не вигадали прилад, який би вимірював добро і зло, що панують у душі людини.

У фантастичному вигаданому світі Оскара Уайльда такий "прилад" з'являється. Портрет, який є втіленням уявлення художника Безіла Холлуорда про ідеал краси, оживає. У зв'язку із цим хотілося б зупинитися на таких поняттях, як краса і життя.

Саме образ Краси є головним у романі Оскара Уайльда "Портрет Доріана Грея". Кожен із героїв так чи інакше пов'язаний із красою. Художник Безіл красу створює своїми руками, адже мистецтво оперує узагальненим поняттям краси. Краса — це однозначно гармонія, яка дарує насолоду. Доріан Грей — втілення земної краси, яка дарує не тільки насолоду, але й страждання. Сібіла Вейн — приклад особистості, яка віддала перевагу красі у земному її прояві. Лорд Генрі — інтелектуал, який вірив, що краса-ідеал може жити не тільки у мистецтві, а й у реальності.

Зупинімося на постаті лорда Генрі, тому що, на наш погляд, його думки, висловлені вголос, стали рушійною силою розвитку подій у романі. Більшість читачів вважає, що Генрі — основне джерело зла у романі, спокусник, який підштовхнув Грея на шлях деградації. Дійсно, лорд відіграв у долі Доріана негативну роль, хоча б тому, що пробудив у ньому пиху. Крім того, парадокси лорда часто звучать двозначно, адже можуть бути розтлумачені по-різному. Генрі — людина не аморальна, проте його зауваження щодо сумління, яке, на його думку, є аналогом боягузтва, сімейного життя, дружби, кохання доходять до межі непристойності. Народжені досвідом спілкування з людьми, наповнені іронією розумної, проникливої людини, вони були неадекватно засвоєні юнаком, що в дійсності був позбавлений інтелекту. Об'єктивно окремі елементи філософії лорда Генрі викликають подив, іноді створюється враження, що він заперечує не тільки сучасну мораль, алей загальнолюдські етичні норми, хоча сам не порушує їх.

Для письменника цей образ був важливим, оскільки лорд не приймає свій "обмежений і непристойний вік з його грубо-чуттєвими втіхами і грубо-примітивними прагненнями". Деякі висловлювання Генрі, легкі, грайливі на перший погляд, відображають усвідомлення гіркої дійсності: сучасне суспільство не потребує талановитих людей, краса і мораль чужі йому.

Лорд Генрі оспівував красу так само, як і Безіл. Проте лорд Генрі намагався віднайти красу не тільки у мистецтві, але у реальному житті. Його взаємини із Доріаном — це своєрідний експеримент. Ми розуміємо, що Генрі просто не передбачив жалюгідних наслідків свого експерименту.

Коли лорд вперше побачив хлопця, він звернув увагу на його прекрасне обличчя і ... прекрасну душу. Доріан ототожнював моральну і фізичну красу, яка панувала у мистецтві.

Объяснение:

Однажды, ко мне в дом пришел мальчик с горшочком мёда и медведем и попросился переночевать. Мне показалось это странно, ведь медведи редкие гости в этих краях, но все же я их впустил. "А что"- подумал я -" давно ко мне никто не заглядывал, а тут хоть чай с медом попью". Они зашли в дом, мальчик шепнул что то медведю на ухо и тот послушно кивнул и, возможно, мне показалось, но он как будто бы улыбнулся. Я проводил их на кухню, поставил на плиту чайник и собрался накрывать на стол, как мальчик сказал: "Не волнуйся, нам кроме чая ничего не нужно, нам хватит мёда". Меня это немного озадачило, но возражать я не стал и лишь кивнул. Сев за стол, мальчик начал рассказывать что привело их в столь позднее время ко мне. "Понимаешь"- сказал он -"я живу с этим медведем всю жизнь. Когда мне было три года, папа принёс его к нам домой, он случайно подстрелил его маму на охоте. Я забочусь о нём, ухаживаю, а недавно он заболел. Сильный жар, воет всю ночь, не знаю что делать, поэтому и повёз его к доктору. Сегодня мы уже возвращались обратно, как неожиданно пошёл сильный ливень. Мы решили переждать его в первом попавшемся трактире, а когда снова отправились в путь, нас настигла ночь. Поэтому мы и были вынуждены постучаться к тебе. Вот так."- закончил он. Наступила тишина. Медведь все так же молчал, усердно облизывая свою лапу, которую он прежде окунул в горшочек с медом. Я перебирал в голове всё сказанное мальчиком и лишь одно меня интересовало: "Ты сказал, что вы остановились переждать дождь в трактире, почему вы не остались в нем на ночь?"- спросил я. Мальчик смотрел на свою кружку с нетронутым чаем и медленно, совершенно спокойно произнёс: "В трактире закончилось мясо, а мы очень голодные, пришлось искать другое место для ужина." Я недоумевал: "Но ведь когда я накрывал на стол ты сам сказал, что ничего не хотите и вам достаточно чая и мёда." Мальчик улыбнулся, а медведь почти полностью слизал с лапы мёд. "Мне пришлось немного соврать, ведь ничего из того, что ты мог предложить, нам бы не подошло."- сказал мальчик, не поднимая на меня глаз и смотря в кружку с холодным чаем. Я медленно начал понимать что происходит, но не хотел в это верить. Я сглотнул: "А что же тогда вам подошло бы?" Медведь закончил со своей лапой и облизываясь смотрел на меня горящими глазами. "Мясо"- ответил мальчик, закрывая крышкой пустой горшочек с мёдом -"мы просто любим мясо." По спине холодок. Медведь заревел. Клянусь Богом, такого яростного и оглушительного рыка я никогда в своей жизни не слышал и, уверен, что больше уже не услышу. В следующую секунду я действительно понял, почему нас ещё с детства учат не впускать в дом незнакомцев, ведь в какой то момент вы откроете дверь не тому, будь это мужчина, женщина, или вовсе мальчик с горшочком мёда и медведем, которым просто захотелось поужинать. Тобой.