Эпиграф к повести о петре и февронии муромских

Любовь сложная штука

Відповідь:

Дульсинея Тобосская (исп. Dulcinea de Toboso) - центральный персонаж романа Сервантеса «Хитроумный Дон Кихот Ламанчский» (первый том - 1605, второй - 1615), идеальная возлюбленная, дама сердца героя, Дон Кихота. В самом начале произведения, когда Дон Кихот становится странствующим рыцарем, он, по всем законам жанра рыцарского романа, решает выбрать даму, в которую мог бы влюбиться, т.к. рыцарь без любви - «что тело без души». Прекрасной дамой для Дон Кихота становится простая девушка из соседней деревни - Альдонса Лоренсо, в которую он был одно время тайно влюблен. Дон Кихот нарекает возлюбленную Дульсинею, т.к. Альдонса была родом из города Тобосо. Дон Кихот воспевает ее, во имя нее он совершает свои подвиги и, как безутешный влюбленный из рыцарских романов, безумствует в горах Сьерры Морены. При этом Дон Кихот не уверен, «существует ли Дульсинея на свете или не существует, вымышлена она или же не вымышлена...» (II, XXXII). Таким образом, Дульсинея Тобосская не является самостоятельным персонажем, и, кроме вышеперечисленных случаев, когда Дон Кихота обманывают и выдают за его возлюбленную других, она на страницах романа не появляется.  

Образ Дульсинеи Тобосской, как это явствует из текста, восходит к символу Прекрасной Дамы куртуазной поэзии и прозы средневековья.  

хватит этого ?

Пояснення:

"Інститутка" - перша українська соціально-побутова повість в Україні, написана Марком Вовчком. Головний конфлікт твору виникає між панами і кріпаками, які працюють на перших. Пани жорстоко відносяться до найманих працівників. Марія Вілінська робить літературний, не зовсім помітний жест - дає імена лише кріпакам і намагається довести, що кріпаки такі ж самі люди, як і пани.

Устина – головна героїня повісті. Людина великого серця. Дівчина-кріпачка, від імені якої ведеться розповідь. Батька та матері вона не мала, зростала сиротою на чужині. Тяжким було її дитинство. В десять років вона працює у панському дворі. Дівчина зазнала багато знущань від старої поміщиці. Але Устина дуже добра, лагідна, її мова пересипана пестливими словами.

Я була здивована ти, яку жорстокість дозволяє собі пані. Вона майже не побила Устину, а, коли дівчині було зле, вона звинувачувала її в тому, що вона лінива і просто не хоче працювати.

У повісті є розповідь про стару бабусю, котра також працювала на молоду панночку. Бабуся дала дітям по яблуку, а панночці було жабідно віддати. За це вона вдарила стару, а Устина встала на захист бабусі. Тут ми можемо сказати про її відважність і сміливість.

Мені подобається образ Устини. Вона, як один портрет всього кріпацтва: змучена і бідолашна. Але вона сильна, і прагне бути щасливої і робити добро іншим людям, а не лише собі.

Автор показала, що Устина, звичайна кріпачка, морально вища за свою панночку. І правда народна, звичайно, за нею. З великою переконливістю авторка доводить, що пани-кріпосники зайві на нашій землі. Панночка скалічила життя Устині, але можна припустити, що й подальша доля інститутки складеться дуже й дуже непросто.