Твір роздум жульєн сорель 21 століття. який він ? (іть будь ласка )

Роман «Червоне і чорне» — правдива оповідь про суспільство епохи Реставрації у Франції. Це соціально-психологічний роман, в основі якого лежить конфлікт особистості із суспільством. Шлях головного героя Жульєна Сореля наштовхує на думку, що в епоху Наполеона він міг би стати героєм, а в епоху Реставрації змушений або пристосуватися, або загинути.

Жульєн Сорель — представник покоління початку 20-х років XIX століття. Йому властиві риси романтичного героя: незалежність, почуття власної гідності, бажання змінити долю, бажання боротися і досягати мети. Він — яскрава особистість, у ньому все понад норму: сила розуму, воля, мрійливість, цілеспрямованість.

Наш герой — син теслі. Він живе в маленькому провінційному містечку Вер’єрі з братами і батьком і мріє вирватися звідси у великий світ. У Вер’єрі його ніхто не розуміє. «Усі домашні нехтували ним, і він ненавидів своїх братів і батька…» Юнак з раннього дитинства марив військовою службою, його кумиром був Наполеон. Після довгих роздумів він вирішує: єдина можливість чогось досягти в житті і вирватися з Вер’єра — стати священиком. «Пробити дорогу для Жульєна насамперед означало вирватися з Вер’єра; батьківщину свою він ненавидів. Усе, що він бачив тут, сковувало його уяву».

І от перша перемога, перший «вихід у світ». Жульєна за до себе в будинок вихователем дітей мер Вер’єра пан де Реналь. Уже через місяць діти обожнювали молодого вихователя, голова сімейства перейнявся до нього повагою, а пані де Реналь відчувала до нього щось більше, ніж проста повага. Однак Жульєн почував себе тут чужим: «він відчував лише ненависть і відразу до цього вищого світу, куди він був допущений тільки до краєчка столу…»

Життя в будинку пана де Реналя було наповнене лицемірством, прагненням до наживи, боротьбою за владу, інтригами і плітками. «Совість Жульєна стала нашіптувати йому: «Ось воно — це брудне багатство, якого і ти можеш досягти і насолоджуватися ним, але тільки в цій компанії. О Наполеон! Які прекрасні були твої часи!..» Жульєн почував себе самотнім у цьому світі. Завдяки заступництву кюре Шелана Сорель потрапляє в Безансонську духовну семінарію. «Якщо Жульєн лише очерет, що гойдається, нехай загине, а якщо це людина мужня, нехай пробивається сам», — сказав про нього абат Пірар. І Жульєн став пробиватися.

Учився він гарно, але від семінаристів тримався осторонь. Незабаром побачив, що «знання тут і в гріш не ставлять», тому що «успіх у науках здається підозрілим». Жульєн зрозумів, що заохочується: лицемірство, «аскетичне благочестя». Як не намагався юнак видаватися дурником і незначною особистістю, не міг сподобатися ні семінаристам, ні начальству семінарії — занадто вже відрізнявся він від інших.

І нарешті — перше підвищення: його призначили репетитором з Нового і Старого завіту. Жульєн відчував підтримку абата Пірара і був вдячний йому за це. І раптом — несподівана зустріч з єпископом, що вирішила його долю. Жульєн переїжджає в Париж, у будинок маркіза де Ла-Моля і стає його особистим секретарем. Ще одна перемога. Починається життя в особняку маркіза. Що ж він бачить? «У цьому особняку не допускалися ніякі приємні відгуки про Беранже, про опозиційні газети, про Вольтера, про Руссо, ні про будь-що, що хоч якось віддавало вільнодумством і політикою. Найменша жива думка здавалася брутальністю».

Перед ним відкрився новий світ. Але цей новий світ був таким самим, як і світ у Вер’єрі і Безансоні. Усе було засновано на лицемірстві і наживі. Жульєн приймає всі правила гри і намагається зробити кар’єру. Його очікувала блискуча перемога. Але роман з дочкою маркіза Матильдою розладнав усі плани Жульєна. Матильду, цю пересичену світську красуню, приваблювали в Жульєні його розум, неординарність і безмежне честолюбство. Але кохання це було зовсім не схоже на яскраве і світле почуття, яке зв’язувало Жульєна з пані де Реналь. Кохання Матильди і Жульєна скоріше нагадувало дуель двох честолюбців. Але воно цілком могло б закінчитися шлюбом, якби не лист пані де Реналь, написаний під впливом братів-єзуїтів. «Скільки чудових планів — і от в одну мить… усе це розсипається на порох», — думає Сорель.

Лист пані де Реналь зруйнував всі плани Жульєна і поставив крапку на його кар’єрі. Прагнучи помститися, він робить безглуздий учинок — у вер’єрській церкві стріляє в пані де Реналь.

Отже, усе, чого так довго і цілеспрямовано прагнув Жульєн, доводячи, що він Особистість, було зруйновано. Після цього будуть в’язниця, суд, вирок. Довго розмірковуючи перед судом, Жульєн розуміє, що йому нема в чому каятися: саме те суспільство, куди він так прагнув потрапити, схотіло зломити його, у його особі воно вирішило покарати тих молодих людей низького стану, що насмілилися проникнути в «гарне суспільство». Жульєн знаходить у собі мужність гідно зустріти смерть. Так гине розумна і неординарна людина, яка зважилася зробити кар’єру, не гребуючи ніякими засобами.

Читать полностью: http://tvori.com.ua/zhulyen-sorel-jogo-xarakter-i-dolya/#ixzz4uYrXrVzV

Пингвиний пляж.
Около Антарктиды есть маленький скалистый островок, только в одном месте имеющий низкий берег. Это пингвиний пляж.
Сюда высадились люди. Выгрузили свои вещи, а вокруг собрались пингвины, смотрят, кричат, обсуждают. Никогда таких вещей не видели.
Нашли лист фанеры, стали по нему бегать, танцы устраивать, потом кататься на нем начали.
А вечером собрались строем и ушли, только последний пингвин все на людей оглядывался.
Любопытные.
Очень любили пингвины смотреть как люди хлеб едят, все понять не могли, что это они делают. А как люди стали умывальник вешать, столпились рядом и смотрят. А из умывальника вода начала капать. Так пингвины застыли, головы набок склонили, как музыку слушают.
И еще любили слушать, как примус в палатке шумел. Тоже музыка.
Забияки.
Были среди пингвинов и драчуны. Один пингвин бидон опрокинул и все на него набрасывался, клевал, крыльями бил. А начнешь оттаскивать пингвина, клюется, злится.
А другой забияка все караулил, когда люди за водой пойдут. Подскакивал и в сапог цеплялся. Только половника и боялся.
Хитрый главные враги пингвинов на суше. Стоит пингвинам зазеваться, как тут же пингвиненка утаскивает.
А пингвины увидят станут стеной, пингвинят закроют.
Так хитрый на землю сел, и к пингвинам подошел. Встал и стоит. Долго стоял. Пингвины про него забыли, разошлись, а пингвиненка утащил.
К морю.
С утра пингвины ходили к морю. Строем, гуськом, один за другим. С гор на брюхе скатывались. Скатятся, снова строем встанут и идут. На крутой берег выйдут, загалдят, и в море по очереди прыгают. Играют в море, кувыркаются.
Морской леопард.
Вдруг все пингвины стали на берег выскакивать. А кто далеко в море был, так на льдины. Иногда прямо на головы друг другу. Все льдины в пингвинах, весь берег в пингвинах.
А из моря вдруг зверь страшный вынырнул, фыркнул и уплыл.
А пингвины еще долго в страхе стояли.
Это был морской леопард, огромный тюлень, который пингвинов в воде ловит, в воздух подбрасывает и зубами разрывает.
Отважный пингвиненок.
Однажды люди увидели на берегу маленького пингвиненка. Он стоял на высоте трехэтажного дома, еще совсем голый, а остальные пингвинята грелись на камнях. Долго стоял пингвиненок, потом прыгнул в море, вынырнул и на камни забрался. Удивленно на море посмотрел. Он первым в море искупался.
Камушки.
Однажды пингвины шли с пляжа молча, камушки в клювах несли. Каждый свой. Если упадет камушек, пингвин его обязательно подбирал. А иногда из-за чужого камушка драки начинались. Видимо сильно тот камушек пингвинам нравился.
Камешки пингвинам для гнезда нужны. Пингвиниха сядет на гнездо, камушки под себя подгребет. А пингвин рядом стоит, караулит. Если зазевается, сосед обязательно камешек утащит, и тогда драки не миновать.
До свидания!
Началась пурга, пошли люди с пингвинами прощаться, а пингвинов нет. Одни снежные бугорки торчат. Копнули один бугорок - клюв торчит. Копнули второй, а оттуда пингвин выскочил, заругался.
Пингвины всегда так от пурги прячутся. Только пингвинята на камнях стоят и их снегом заносит. Помахали люди пингвинам, но те лежали, занесенные снегом. Только пингвин забияка бежал за людьми до берега, ведь половник уже был в сумке спрятан.

Около Антарктиды есть маленький скалистый островок, только в одном месте имеющий низкий берег. Это пингвиний пляж.

Сюда высадились люди. Выгрузили свои вещи, а вокруг собрались пингвины, смотрят, кричат, обсуждают. Никогда таких вещей не видели.

Нашли лист фанеры, стали по нему бегать, танцы устраивать, потом кататься на нем начали.

А вечером собрались строем и ушли, только последний пингвин все на людей оглядывался.

Любопытные.

Очень любили пингвины смотреть как люди хлеб едят, все понять не могли, что это они делают. А как люди стали умывальник вешать, столпились рядом и смотрят. А из умывальника вода начала капать. Так пингвины застыли, головы набок склонили, как музыку слушают.

И еще любили слушать, как примус в палатке шумел. Тоже музыка.

Забияки.

Были среди пингвинов и драчуны. Один пингвин бидон опрокинул и все на него набрасывался, клевал, крыльями бил. А начнешь оттаскивать пингвина, клюется, злится.

А другой забияка все караулил, когда люди за водой пойдут. Подскакивал и в сапог цеплялся. Только половника и боялся.

Хитрый главные враги пингвинов на суше. Стоит пингвинам зазеваться, как тут же пингвиненка утаскивает.

А пингвины увидят станут стеной, пингвинят закроют.

Так хитрый на землю сел, и к пингвинам подошел. Встал и стоит. Долго стоял. Пингвины про него забыли, разошлись, а пингвиненка утащил.

К морю.

С утра пингвины ходили к морю. Строем, гуськом, один за другим. С гор на брюхе скатывались. Скатятся, снова строем встанут и идут. На крутой берег выйдут, загалдят, и в море по очереди прыгают. Играют в море, кувыркаются.

Морской леопард.

Вдруг все пингвины стали на берег выскакивать. А кто далеко в море был, так на льдины. Иногда прямо на головы друг другу. Все льдины в пингвинах, весь берег в пингвинах.

А из моря вдруг зверь страшный вынырнул, фыркнул и уплыл.

А пингвины еще долго в страхе стояли.

Это был морской леопард, огромный тюлень, который пингвинов в воде ловит, в воздух подбрасывает и зубами разрывает.

Отважный пингвиненок.

Однажды люди увидели на берегу маленького пингвиненка. Он стоял на высоте трехэтажного дома, еще совсем голый, а остальные пингвинята грелись на камнях. Долго стоял пингвиненок, потом прыгнул в море, вынырнул и на камни забрался. Удивленно на море посмотрел. Он первым в море искупался.

Камушки.

Однажды пингвины шли с пляжа молча, камушки в клювах несли. Каждый свой. Если упадет камушек, пингвин его обязательно подбирал. А иногда из-за чужого камушка драки начинались. Видимо сильно тот камушек пингвинам нравился.

Камешки пингвинам для гнезда нужны. Пингвиниха сядет на гнездо, камушки под себя подгребет. А пингвин рядом стоит, караулит. Если зазевается, сосед обязательно камешек утащит, и тогда драки не миновать.

До свидания!

Началась пурга, пошли люди с пингвинами прощаться, а пингвинов нет. Одни снежные бугорки торчат. Копнули один бугорок - клюв торчит. Копнули второй, а оттуда пингвин выскочил, заругался.

Пингвины всегда так от пурги прячутся. Только пингвинята на камнях стоят и их снегом заносит. Помахали люди пингвинам, но те лежали, занесенные снегом. Только пингвин забияка бежал за людьми до берега, ведь половник уже был в сумке спрятан.