Підбери епітети і порівняння до слів "мати", "дитина", "любов", "доля", "розум", "сон". склади із ними речення так, щоб вийшло невеличке оповідання про матір і дитину

Згорблена мати сиділа на дерев'яному стільцеві.І довго думала про свою непросту ,важку долю.Згадувала свої юні роки,перше кохання,яке так сильно затьмянило її дівочий розум.І текла сльоза з її заплаканих від тяжкого життя очей.Як же їй далі жити ,питала себе.Покохала молодого,а він її кинув.Лише одна відрада в неї залишилася-маленька,наче квіточка дитина,що слухала материнську колискову,і бачила свій нічний сон.А мати все дивилася на свою єдину дочку,і бажала їй кращої долі,ніж була у неї.

Надіюся до

Відповідь:

Мольєр  прийшов у літературу в період розквіту класицистичної трагедії. Хоча й інші писали і комедії, проте в той час комічниі вистави уступали трагедії. Саме слово комедія для глядачів означало що це щось не серйозноповинне і єдине застосування цього жанру це розвага публіки. Мольєр вкладав у свої комедії інший характер. Його комедії були не тільки цікавими, а й повчальними. Він брав образи своїх знайомих  і комічно у виставах вказував на їх недостатки та вади.Мольєр зміг поєднати класику і народність у своїх п'єсах ,що надало їм певної життєвості і динамічності сюжету. В його творах виражається дух народу та його незламність,а також призрення до всього порочного та фальшивого.Жан Батіст поклен зумів девести.що комедія може бути на рівні з " високими" жанрами.Проте він й ніколи не боявся спробувати щось нове і при цьому досягав висот.до прикладу відкрив нові напрямки драматургії.Також він частенько звертався до тем восхваляння влади монархів та церкви,хоч це й не було йому сильно по душі.Проте це дозволило йому мати багато зв'язків.включаючи короля,церковників та аристократів.У Мольєру була певна неприязнь до можновладців,але він зумів завоювати й думки та серця простого народу.

Мольєр - великий король комедії. Такі люди так просто не вмирають,вони живуть в історії та на сторінках книжок

ответ:

В некотором царстве, в некотором государстве жили семь медведей-гномов. И хотели они дом построить, да не простой, а из кирпича.  Но были они небогаты, давным-давно нигде не работали. И решили продать свою отраду - корову. Пошел один из медведей на рынок, а на пути встретилась ему старуха.  - Скажи, мил медведь, куда ж ты идешь? - На рынок, корову продавать. - А хочешь я дам тебе за нее вот этот волшебный боб? Медведь, как оцепенел. Забрала старуха корову, кинула ему боб в лапы, да и побежала куда глаза глядят. Ничего не оставалось делать медведю, как повернуть обратно. Спустя три недели случилось то,что должно было: медведи закончили строительство своего деревянного дома, поскольку не удалось им набрать денег на кирпичи: наступила зима и начался голод. Медведи-гномы решили отправить своего брата в лес, чтобы он принес что-нибудь съестное. Чтобы не заблудиться, медвежонок кидал все, что находилось у него в карманах, начиная с волшебного боба, но птицы и вьюга утащили все вещицы. В конце концов наш маленький друг натолкнулся на пряничный домик, а в нем нашел клад старухи-колдуньи, которая давно уж померла. Малыш переждал непогоду и, наполнив телегу провизией и положив сундук на телегу, отправился домой к братьям. Правда, он не знал куда идти. Вот тут и волшебный боб, который превратился в огромное и высокое бобовое дерево, растущее как раз около их хижины. Братья уже сварили бобовую похлебку и, увидев окно малыша, высыпали ему на встречу.  Ну а дальше пир горой да по кроватям. Только вот забрался к ним кот-воришка и украл сундук с сокровищами. Но у медвежат теперь есть бобовое дерево. Посему, проснувшись и узнав о потере, они не разочаровались. Да пошли храпеть до самой весны, ведь "кто спит, тот хлеба не просит".  Иногда, друзья, даже в безвыходной ситуации можно найти решение.