Відгук на «пісня про віщого олега» (не шарю в этом. , )

у старих літописах згадується, що в києві правил олег. він зробив удалі походи на цареград, убік каспійського моря, звільнивши землі від набігів хазар, а для російських купців уклав з візантією вигідний торговельний договір. про князя олегові було складено багато пісень, легенд і переказів. народ оспівував його мудрість, .уміння пророкувати майбутнє, його талант чудового воєначальника, розумного, безстрашного й спритного. наприклад, коли греки перекрили ланцюгами босфорська протока, олег поставив тури на колеса й привів військо до царьграду. великий поет олександр сергійович пушкін оспівав подвиги князя олега в «пісні про віщого олега». а. с. пушкін розповідає про нього як про билинного богатиря. олег багато робив походів, багато боровся, але доля берегла його. пушкін любив і знав російську історію, «переказу століть». у легенді про князя олегові і його коні поета зацікавила тема долі, неминучості визначеної долі. але вірш не тільки про це. у ньому звучить і горда впевненість у праві поета на вільне проходження своєї думки, і співзвучна древньому поданню віра в те, що поети — провісники вищої волі.

 

волхви не бояться могутніх владик,і князівський дарунок їм не потрібний.правдива і вільна їхня віща моваи с волею небесною дружня.правду не можна не купити, не обійти.

 

олег позбувається, як йому здається, від погрози смерті, відсилає коня, що повинен, по пророкуванню чарівника, зіграти фатальну роль. але через багато років, коли він думає, що небезпека минула — кінь мертвий, — доля наздоганяє князя. він торкає череп коня:

з мертвої глави гробова змія, сичачи, тим часом виповзала.

розказана а. с. пушкіним легенда про славного князя олегові наводить на думці про те, що в кожного своя доля, її не обдуриш, і друзів своїх потрібно любити, берегти й не розставатися з ними при житті.

1. Какая ситуация была в Оренбургской губернии в 1773 году? 2. Что произошло с генерал-майором Траубенбергом? 3. Кто присутствовал на военном совете? 4. Что было написано в донесении? 5. Какие распоряжения отдал Иван Кузьмич? 6. Почему служанку Палашку заперли в чулане? 7. О чем разговаривала Василиса Егоровна с Иваном Игнатьичем? 8. Что рассказал урядник о Пугачеве? 9. Почему комендант арестовал урядника? 10. Как выглядел пленный башкирец? 11. Почему Василиса Егоровна не хотела уезжать из крепости?

  у кромки молодого березового леса автор с попутчиком застают за работой косцов. они привлекают внимание писа­теля своим благообразным видом, своей опрятностью и тру­долюбием. эти люди были беззаботны и дружны, что пока­зывало их упоение от своего занятия. ближе к вечеру автор словно бы ищет новой встре­чи с косарями — и находит их за ужином. они весело едят дурман-грибы, уверяя, что те сладкие, точно курятина. за­тем отдохнувшие труженики запели, наполняя пахучий лесной воздух звонкими голосами. песня их была грустна, но пели ее мужички с какой-то удалью. и автор вместе с ними ощутил то, что нет в этой жизни безнадежности. велика русь и всем , всяко­го выручит. до ночи слушал писатель песню косцов и на­слаждался свежим дыханием медвяных трав в лесу, пора­жаясь гармонии человека и природы. автор заканчивает рассказ печальным воспоминани­ем о косцах и их песне. та радость, которую дарила людям эта песня, свидетельствовала, что «бесконечно счастливы были мы в те дни». бунин сожалеет о том, что сказочные дни эти — увы! — невозвратимы.