Вчем комизм "недоросля"? какой смысл заключен в названии комедии?

Комизм в том что высмеивается дворянство  того времени под образом митрофанушки  :  его неyмение , глупость , избалованость ... и д.р ) 
недоросль то есть человек не достигший полноты своего возраста , значит - не мыслить самостоятельно , решать самостоятельно и прочеее...

Творчество Александра Романовича Беляева (1884-1942) весьма обширно, и перу этого классика научной фантастики принадлежит немало литературных шедевров... Такие как "Человек-Амфибия", "Ариэль", и конечно же"Голова профессора Доуэля"...Это произведение я прочитала лет в 14... Честно говоря сначала было сильное желание взять и бросить читать весь этот бред, но пересилила себя... Не могу сказать что я в диком восторге от этой книге... Ее очень тяжело читать как там сплошная фантастика, я конечно люблю такое почитать, но не когда там все вымышленное... Вообще кто уже прочитал несколько произведений Беляева тот наверное уже понял, что практически все произведения этого автора объединены одной темой-медицинские опыты с человеческим телом с добавлением фантастики... Все дело в том что Беляев не все брал с бухты-барахты, например какие-нибудь медицинские термины и манипуляции. Он был врачом, но под действием своей болезни, которая позже передалась его маленькой дочке не мог постоянно полноценно заниматься врачебной деятельностью и почти полжизни провел в лежачем состоянии и писал свои произведения... отсюда и такие сюжеты...

Я – коник-стрибунець. Я мешкаю в степовій Країні Густих Трав разом із жуками, жабками, ящірками, мушками, бджілками, осами. Люблю ласувати зеленню, грітися на сонечку, перелітати зі стеблини на стеблину. А мої крильця в цей час виблискують різними барвами.

Якось я почув пісню Жайворонка. Вона так мене зачарувала, що я почав мріяти про те, щоб навчитися співати. Відтоді я прислухався до кожної комашки, але не зміг повторити жодної їхньої пісеньки. Навіть мурашка – і та вміє співати за до вусиків, а хрущ – за до крил. Я геть засумував… Невже я ніколи не навчуся співати?

І лише мудрий цвіркун зрозумів, у чому справа. Виявляється, що насправді співати я можу! І жоден мешканець густих трав не здогадається, як саме я створюю свою власну пісеньку.

P. S. Коли ти будеш гуляти разом із татом і мамою в Країні Густих Трав, то зможеш розпізнати всіх її мешканців за їхніми пісеньками. І серед лугового хору почуєш мене – голос Співака-стрибунця.

   У зеленій травичці високо стрибає коник–стрибунець Він маленького розміру. Кольору зеленого, мов листочок. Коник має шість ніжок. На голівці двоє оченят. Він видає цікаві звуки у траві. Кажуть, що він має чудову скрипку.