Составьте кластер на тему предание

1 вопрос

Двоемирие - монастырь (тюрьма) и природа (свобода). Выражение идеи абсолютной свободы - "я мало жил и жил в плену, таких две жизни за одну, но только полную тревог, я променял бы, если б смог" (слова Мцыри). Образ - Мцыри - исключительный герой, об этом говорит таинственная история его детства, его пребывания в монастыре, его бегство; обстоятельства, в которых он оказался, тоже исключительные: три дня пребывания в неизвестных горах, в лесах, битва с барсом. Образы-символы - лес -символ тайны жизни, речка - символ вечного движения, горы - символ величия человеческого духа .Философская сущность конфликта героя: личность должна быть свободной, даже если за это придется заплатить своей жизнью.

2 вопрос

Смысл этого выражения в том, что человек, мало познав красоту и многогранность жизни, в скором времени умирает. Этот эпиграф взят из библии.  

Первоначально эпиграфом к поэме"Мцыри" Лермонтов хотел избрать французское изречение "Родина бывает только одна''. Но позже отказался от него. Второй же эпиграф отражал смысл поэмы более широко: не только как стремление героя вернуться домой, но и как желание свободы, за которую приходится платить жизнью. Вместе с отцом Ионафан участвовал в битве на горе Гелвуйской, которая оказалась роковой для дома Саула — сам царь и трое его сыновей погибли

3 вопрос

не совсем понял

Поліцейський наглядач Очумєлов, йдучи через базарну площу чує крики і собачий визг. Перед ним постає постать Хрюкіна (золотих справ майстер), що біжить за собакою. Він демонструє натовпу закривавлений палець. В центрі натовпу – кривдник Хрюкина, маленьке перелякане щеня. Хрюкин розповідає, що собака його «ні з того ні з сього» вкусила за палець, а оскільки він золотих справ майстер, травма пальця робить його непрацездатним, він несе збиток, і, отже, господар собаки повинен йому заплатити. Очумєлов обіцяє скласти протокол і показати «кузькіну мать» власнику собаки, а собаку «винищити». Хтось із натовпу повідомляє, що це собака генерала Жигалова. Очумєлов відразу змінює свою думку, звинувачує Хрюкина в тому, що він сам собі «розколупав пальця цвяшком». У натовпі нова версія: начебто собака зовсім не генеральська.

Очумєлов знову починає лаяти собаку, повідомляє, що у генерала собаки хороші, а у цієї «ні шерсті, ні вигляду, підлість одна тільки». Хтось знову припускає, що собака належить генералу. В черговий раз Очумєлов змінює свою позицію: «собака – ніжна тварюка», а Хрюкин сам винен, раз «свій безглуздий палець» виставляв. З’являється генеральський кухар і каже, що собака належить братові генерала. Очумєлов відразу ж улесливо вигинається перед собакою, називає її «цу-цик такий собі». Навколишні регочуть з Хрюкіна, а Очумєлов загрожує йому: «Я ще доберуся до тебе», – і продовжує свій шлях по базарній площі.