Самостоятельная работа по повести Н.М.Карамзина «Бедная Лиза» ВАРИАНТ №1 1.Проблема взаимоотношений в семье. На чём основывается благополучие семьи? Почему отец Лизы был “довольно зажиточный поселянин”? Как бы вы определили “формулу” благополучия семьи? Докажите её справедливость. 2. Проблема воспитания в повести. Как нарисован в произведении образ Лизы? Каков характер героини? Почему она именно такая? Ваша версия смысла названия произведения? 3. Проблема воспитания в повести. Как представлен в произведении образ Эраста? Объясните причины и мотивы его поступков, особенности поведения.

Называя «Евгения Онегина» «историческим» произведением, Белинский имел в виду историзм романа, то есть верность конкретной эпохе, которая у Пушкина связывается с через героев старшею поколения) и с будущим общего хода истории (через открытый финал романа). Об этом свидетельствует следующее высказывание критика: «Мы начали статью с того, что «Онегин» есть поэтически верная действительности картина русского общества в известную эпоху. Картина эта явилась вовремя, то есть именно тогда, когда явилось то, с чего можно было срисовывать её, — общество» (8). «Известная эпоха», о которой пишет Белинский, — это время общественного подъёма, имевшее началом Отечественную войну 1812 года. Развившееся общество потребовало своего выражения — явился Пушкин, и новое национальное самосознание отразилось в его творчестве, вершиной которого стал «Евгений Онегин» (8). То, что «актом самосознания для русского общества» (9) явился роман о дворянах, а не о мужиках, не помешало, с точки зрения Белинского, пушкинскому произведению стать «народно-русской поэмой» (8), ибо народность там, где выразился национальный взгляд на мир, а не там, где герои щеголяют в зипунах, лаптях да едят кислую капусту (8).

У «Новому житті» Данте розповів про свою велику любов до Беатріче Портінарі, юної флорентійської дами, яка була заміжня за Сімоне деї Барді і померлої в червні 1290 р., коли їй не виповнилося й двадцяти п’яти років. Данте написав «Нове життя» в 1292 р. або на початку 1293 р. говорячи про «нове життя», Данте мав на увазі свою любов, але любов ця трактувалася ним і як величезна об’єктивна сила, оновлююча світ і все людство.

Основу «Нового життя» утворюють вірші. Зі своєї юнацької лірики Данте відібрав для «Нового життя»:

25 сонетів;

3 канцони;

;

2 віршованих фрагмента.

Вірші «Нового життя» симетрично згруповані навколо другої канцони «Млада донна у блиску співчуття», утворює композиційний центр книги. Крім того, вірші діляться на чотири групи, представляють чотири різні манери тосканської лірики.

Зміст «Нового життя» Данте композиційно продуманий і внутрішньо надзвичайно цілісний. У ньому є чіткий план, «сюжет» і навіть рух «сюжету». Аналіз книги показує, що її побудова пов’язана з числом 9, яке буде відігравати велику роль і в «Божественній Комедії». Симетрія і «магія числа» успадковані «Новим життям» від середньовічних уявлень про врівноваженість і замкнутість художнього твору. Але в основному ця книга Данте побудована по-новому, і її внутрішня структура не статична, а динамічна.

Віршоване ядро ​​«Нового життя» оточене прозовими шматками.

Данте аналізує в них життєві обставини, що спонукали його написати той чи інший вірш, і пояснює зв’язки, що існують між відібраними ним сонетами і канцонами, послідовністю подій, нібито які відбувалися в його власному минулому. Історія кохання Данте до Беатріче деї Барді пропускається у «Новому життя» крізь призму естетики «солодкого нового стилю». «Нове життя» – не тільки повість про кохання Данте, а й щось на зразок теоретичного трактату про поезію народною мовою.

Сюжет «Нового життя» простий. На початку книги сказано, що поет вперше побачив Беатріче, коли йому було дев’ять років, а їй близько дев’яти. Потім про зародження любові йдеться також у термінах пізньосередньовічної філософії. Велика любов стала головним враженням юності Данте, яке визначило характер всієї його подальшої творчості.

Нова знаменна зустріч поета і прекрасної дами сталася через дев’ять років. Число дев’ять і його кратна основа – число три – незмінно супроводжує появу Беатріче у всіх творах Данте. На цей раз поет зустрів її на одній з вузьких вулиць Флоренції. Уклін пані та враження, яке він справляє на закоханого, – один з характерних мотивів поезії «солодкого нового стилю». Ні в одному з віршів першого циклу такого роду мотив не виділяється, тому що вірші цього циклу написані в старій, гвіттоніанской манері. Вірші поки що не цілком досконалі, але в композиції «Нового життя» вони необхідні. Подолання у «Новому житті» гвіттоніанства дозволяє представити «новий стиль» як вираження істинної любові до Беатріче в протилежність уявної і вигаданої любові до «дами-ширмі».

Объяснение: