Сочинение на тему герасим главный герой рассказа , , муму, , 150-200 слов ( можно больше . и , не списывайте с интернета . я проверю! заранее

Я прочитал произведение И. С. Тургенева "Муму" и оно мне очень понравилось.

В рассказе меня привлёк образ молодого человека Герасима, который страдает глухонемотой. Несмотря на свой недуг, парень находит в себе силы жить и справляется со всем сам. От природы парень обладает богатырской силой, специфической внешностью, высоким ростом. Несмотря на его постоянно грозное выражение лица, он добрый на сострадание. Работает дворником, живёт в каморке, которую ему выделила барыня. Положение мужчины отнюдь невыгодное, однако он не жалуется. Добросовестно выполняет свою работу, попутно выполняя приказы своей хозяйки. Однажды Герасим собаку, которая в дальнейшем стала его верным и преданным другом, но это длилось недолго. Злая барыня приказала своему работнику утопить беззащитное животное. Превозмогая свои чувства, парень покорно выполняет приказ. После содеянного Герасим становится сам не свой. Из-за своего поступка его мучают угрызения совести, от которых он не может избавиться. В жизни парню пришлось несладко, а тут ещё висит груз в виде убитой собачки. С каждым днём Герасим ненавидит себя все больше и больше. Он понимает, что не мог поступить иначе, но эмоции берут верх. Ненависть к себе поглотила его настолько сильно, что он не может справиться. Нельзя сказать, что молодой человек - это безжалостный убийца, который причинил смерть невинному животному. Осуждать дворника, которому хватило в жизни сполна будет неправильно. Каждый из нас может попасть в ситуацию, из которой не будет другого выхода. Даже автор испытывает сострадание, жалость к своему герою. Нам остаётся только лишь посочувствовать герою вместе с писателем.

Таким образом, друзья, не осуждайте людей за их поступки. Никто не знает, что с нами случится завтра!

Переродження Скруджа відбувається під час Різдва, а це період Добра і Радості. "Принцип Добра завжди перемагає, незважаючи на щонайневдячніші обставини і тяжкі перепони", — так писав Діккенс про ці дні.

Подорожуючи з духами Минулого, Теперішнього і Майбутнього, Скрудж починає розуміти, як багато він втратив у житті, і головне — перестав дивитися на світ як дитина, перестав радіти і перестав давати радість іншим. Час невблаганно іде, приходить смерть. Як про нього згадають люди? Тільки назвуть "старим скнарою".

І Скрудж починає розуміти, що гроші — це не головне в житті. "Звичайно, добре слово, привітний усміх грошей не коштує; але часом добре слово — дорожче нам від великих коштів", — так думає тепер Скрудж. Тобто він починає бачити у своїх ближніх, — навіть у тих, хто не має ні грошей, ні долі, — таких самих людей, як він сам. І дивна річ — він став почуватися щасливим: "Я почуваю себе легким, як пушинка; щасливим, як ангел, веселим, як школяр; у мене голова крутиться, як у п'яного... Ой, який же я щасливий!"

Скрудж зрозумів нарешті, що щастя в тому, щоб приносити добро людям. Ось чому він перероджується,

І далі у Діккенса все відбувається, як у казці: "Скрудж став таким добрим другом, добрим господарем і доброю людиною, що навряд чи й був другий такий у доброму старому Лондоні або в якому іншому доброму місті в доброму старому світі".

Що робить людину щасливою? (За повістю Ч. Діккенса “Різдвяна пісня в прозі”)

Не помилюся, коли скажу, що кожен із нас прагне упіймати казкового синього птаха на ім’я Щастя. Звичайно, в усіх нас різні еталони щастя. Та, мабуть, є якісь істини, обов’язкові для всіх, що полегшують його пошуки. Проблему щастя вирішував і Ч. Діккенс, зокрема, у своїй повісті “Різдвяна пісня в прозі”. Найкраще це можна простежити на образі головного героя – Ебізінера Скруджа.

Відомо, що герой був надзвичайно багатий, мав фірму. Але чи був він щасливий? Він взагалі вважав подібні речі дурницею, абсолютно не потрібного в житті. Головним для Скруджа завжди були гроші, він їх любив найбільше.! Але, як відомо, “його багатство і людям не приносить добра, і його не втішає”. Скрудж дуже самотній. Ні родини, ні друзів, він нікого не любив, не здатен навіть співчувати. Та герой не звертав на це уваги.

Хоча буває в житті момент, коли доводиться замислитися над своїм життям. Для Скруджа це були подорожі з Духами Минулого, Теперішнього і Майбутнього. Найсильнішим моментом цієї мандрівки було страшне  видовище власної смерті й відкриття того, що вона не викликала ні в кого співчуття. Потрясіння від побаченого підштовхнуло до прозріння й розбудило давно забуте відчуття каяття. А спокута гріхів, як відомо, веде до очищення. Очищення від зла, що панувало в його душі, відродило і серце героя. Скам’яніле від душевного холоду, воно було здатне на вияв лише негативних рис (похмурість, жадібність, жорстокість). Під впливом різдвяної подорожі серце розтануло і стало таким, як у нормальної людини, здатним на добро, милосердя, співчуття, щедрість, людяність. І тільки тепер Скрудж відчув себе щасливим. Ч. Діккенс доходить геніального висновку: “Не гроші роблять людину щасливою, а людяність”. Митець вірив у духовне відродження людини і прагнув донести це до свідомості читачів.

Объяснение: