на основании статьи учебного пособия дайте определение понятиям: романтизм, романтический герой. сформулируйте кратко отличительные черты романтизма.​

ответ: в книге есть еще один герой- сам автор. Трудно утверждать, что это всегда ли это сам Твардовский. Скорее, речь идет о том обобщенном образе автора-повествователя. Хотя некоторые факты из поэмы совпадают с реальной биографией А. Т. Твардовского, автор явно наделен многими чертами Теркина, они постоянно вместе

(“Теркин - дальше. Автор-след”).

Это позволяет говорить о том, что автор в поэме — это тоже русский солдат, который отличается от Теркина, по сути, лишь тем, что “в столице курс А. Т. Твардовский делает Теркина своим земляком. А потому слова

Я дрожу от боли острой,

Злобы горькой и святой.

Мать, отец, родные сестры

У меня за той чертой-

становятся словами и автора, и его героя.

Удивительный лиризм окрашивает те строки поэмы, в которых говорится о “малой родине”, что была у каждого из солдат, принимавших участие в войне. Автор любит своего героя, восхищается его поступками. Они всегда единодушны:

И скажу тебе, не скрою, -

В этой книге там ли, сям,

То, что молвить бы герою,

Говорю я лично сам.

Я за все кругом в ответе,

И заметь, коль не заметил,

Что и Теркин, мой герой,

За меня гласит порой.

Автор в поэме является посредником между героем и читателем. С читателем постоянно ведется доверительный разговор, автор уважает “друга-читателя”, а потому стремится донести до него “правду сущую” о войне.

Петрусь народився в багатій родині поміщика. З народження він був сліпим. Мати, дізнавшись про сліпоту Петруся, намагалася оточити сина зайвою опікою і увагою. Вона прагнула балувати його, пестити і леліяти. Але дядько Петруся, Максим, що втратив на війні ногу, зажадав, щоб до хлопчика не виявляли «дурну дбайливість». На думку Максима, Петрусь повинен був сам пристосовуватися до життя. І надалі дядько залишався суворим і добрим другом хлопчика. Він не дозволяв Петрусеві відчувати свою неповноцінність. Герой з дитинства займався музикою, розвиваючи і збагачуючи свій духовний світ. Петрусь виріс повноцінним, духовно багатим і талановитою людиною. Він став музикантом. До свого першого концерту він пройшов тяжкий шлях, на якому були розчарування у собі, горе, сльози, душевна криза. Завдяки дядькові Максиму, Петро знайшов у собі сили перебороти себе, здолати обставини, пов'язані зі сліпотою. Герой дійсно прозрів, тому що побачив реальне життя, пізнав його і зміг подарувати своє мистецтво людям. Окрім того, Петрові пощастило, що він зустрів Евеліну. Дівчина покохала його і вийшла за нього заміж. Отже, він щас­ливий ще й тим, що пізнав кохання, має сім'ю, маленького сина, який народився зрячим. У нього попереду щасливе майбутнє.