Как вы думаете почему александр сергеевич пушкин сравнивает ожидании «минуты вольности святой»с ожиданием любовного свидания?

Потому, что и в том, и в другом случае велико желание, сладостно предвкушение, но когда сбылось - вскоре наступает разочарование

 Потому что их ожидание "вольности", освобождения также нетерпеливо, горячо и искренно, как и ожидание влюбленным свидания.  Причем автор твердо верит в осуществимость освобождения народа из-под царского гнета («верное» свиданье). 

Поезія, на мою думку, це такий рід літератури, де найбільше говорить душа. А вона не може бути байдужою до краси природи. Головне — навчитися «бачити» серцем так, як це умів робити один із найвидатніших поетів Японії другої поло­вини XVII століття Мацуо Басьо.

Важливо зрозуміти, що краса є в усьому, бо так розпорядилася матінка- природа: у цвітінні квітів, у .місячному сяйві, у подихові вітру, у плескоті хвиль. Читаємо у поета:

Чистий водоспад…

З ярих сосен глиця в воду падає улад.

(Переклад М. Лукаша)

Про що цей вірш Мацуо Басьо? Мабуть, про спокій і велич природи, в якій усе гармонійно. Уявляється чистий водоспад, що символізує цнотливість приро­ди, шепіт сосен, які гублять свою глицю. І на душі стає теж спокійно, і хочеться зберегти цю дивовижну мить єднання з природою.

Або інший вірш:

Білий лотос-цвіт:

не цурається багна, із якого зріс.

(Переклад М. Лукаша)

Ця коротка поезія про досконалість природи, про її чистоту. А ше — про те, що чорна земля породжує красу. Як відомо, у буддизмі лотос є символом чистоти. Він виростає з бруду, але залишається чистим. Отже, головне, щоб бруд не тор­кнувся тебе, твоєї душі. Люди, на жаль, не завжди здатні це зрозуміти.

А скільки радості викликали у ліричного героя непоказні сірики (народна на­зва грициків звичайних)!

Стань, мандрівцю, глянь:

попід тином оно-но сірики цвітуть!

(Переклад М. Лукаша)

Він стає щасливим, дивлячись на цю рослину. Може, вона нагадує йому рід­ний край, домівку. Ця поезія є найкращим доказом того, що слід вчитися бачити красу у звичайному.

То що є краса? Це все, що нас оточує. А від людини залежить навчитися ба­чити її та берегти.

…пушкин явился именно в то время, когда только что сделалось возможным явление на руси поэзии как искусства. двадцатый год был великою эпохою в жизни россии. по своим следствиям он был величайшим событием в россии после царствования петра великого…  в. г. белинский

вопрос, обозначенный в названии работы, никак нельзя считать обойдённым: слишком очевидно его значение для творчества пушкина. он относится к числу таких, к которым всегда полезно возвращаться. ведь наиболее важные вопросы обычно бывают и наиболее сложными. хотя, казалось бы, для удовлетворительного их освещения необходимы размеры обширных монографий, рамки дипломной работы позволяют сосредоточить внимание на самой общей и, думается, самой существенной стороне дела. речь идёт о мировоззренческой позиции и основных положениях новой эстетической программы, которая имела бы смысл манифеста, будь она изложена пушкиным пункт за пунктом. но основных положений всегда немного, и манифест всегда краток. в попытке обсудить ещё раз конкретное содержание его важнейших понятий и заключается цель этой работы.  мифологема “” в художественном мире пушкина постигается в диалектике частного и общего. наряду с большой , государства, существует частного человека, не менее значимая и драматичная.  прошлое пушкин понимал как предысторию своего времени. для пушкина органично переходила в личность, они неразрывно связаны с принципами свободолюбия, гуманизма и просвещения.