Іть написати твір на тему '' ніколи не скупись людям на добро''

Юди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.

І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.

Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.

Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.

Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас  робити добрі вчинки, і християнська віра теж.

Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…

Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими. 

А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.

Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту  - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.

Доброта - це внутрішнє відчуття людини, яку можна виразити і словами, і вчинками. Погодувати птахів взимку, зібрати іграшки та книги для дітей у дитячий будинок, посміхнутися перехожому - це теж доброта. Якщо тебе оточують добрі люди, ти сам стаєш добрішим. Мені пощастило. У моєму оточенні багато людей, для яких нести добро природньо і навіть необхідно. Вони ніколи не випинають того, що вони добрі, вони просто несуть добро з любов'ю.Людська доброта і милосердя, вміння радіти і переживати за інших людей створюють основу людського щастя. Ідея тісної єдності людяності, доброти і людського щастя пронизують погляд багатьох видатних мислителів. Римський філософ Сенека свого часу сказав: «Людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому свою вигоду, не може бути щасливий. Хочеш жити для себе, живи для інших».Людина, що робить іншим добро, вміє співпереживати їм, відчуває себе щасливим, а себелюб і егоїст - нещасливий. І. С. Тургенев писав: «Себелюбство - самогубство. Себелюбну людина засихає немов самотнє безплідне дерево.Якщо людина любить тільки себе, він не має ні товаришів, ні друзів, і коли приходять важкі життєві випробування, залишається один. Переживає почуття відчаю, страждає. Зараз відроджуються такі поняття, як доброта, милосердя, доброзичливість, увага один до одного.Доброта - це прагнення людини дати повне щастя всім людям, всьому людству.Людинолюбство суспільства визначається ставленням до дітей, людей похилого віку, до самим беззахисним братам нашим меншим, до рідної природи, прагненням допомагати людям у нещасті.Добрий, доброзичливий чоловік вміє спілкуватися, підтримувати добрі стосунки з людьми. Варто пригадати думку Екзюпері: «Найбільша розкіш - це розкіш людського спілкування». Спілкуючись з іншою людиною, проявляйте інтерес, увагу до його проблем, турбот. Відноситеся співчутливо до його переживань. Благотворно впливає на багатьох людей похвала за добрі справи. Навіть якщо у людини немає поки значних успіхів, корисно помітити хоча б перші його спроби зробити щось хороше.

1. Семинариста Хому Брута на каникулах за его греховный образ жизни ведьма использовала для катания верхом, после чего Хома избил ее до смерти.

2. Перед смертью ведьма превратилась в прекрасную панночку.

3. Хома в страхе вернулся в семинарию.

4. Сотник, отец панночки, следуя последнему желанию дочери, потребовал, чтобы отходную три дня по усопшей читал Хома.

5. Хому, против его воли, привезли на хутор и заперли с покойницей в церкви.

6. Все три ночи вокруг Хомы творилась чертовщина.

7. Покойница ожила, но никак не могла найти Хому, так как ему свят круг, начерченный мелом.

8. Хома пытался бежать с хутора, но его поймали.

9. В последнюю ночь ведьма-панночка вызвала всю нечисть во главе с Вием, главной нечистой силой.

10. Вий увидел Хому, и нечисть его умертвила.

Объяснение:

Ну как то так!)

Графиня, отдав все сбережения

своему любовнику Максиму де Траю, идет на преступление, чтобы обеспечить будущее своим младшим детям, которым старый граф де Ресто не являлся отцом.

Фигура графа в “Гобсеке” изображена с большой симпатиею: он – жертва страстей собственной жены, растрачивая все их средства, которая даже продала ростовщику фамильные бриллианты его матери, чтобы оплатить карточные долги своего любовника.

Во времена Бальзака жена в браке была в неравном имущественном положении с мужем, ведь ее приданое принадлежало мужу, но на некоторых финансовых документах требовалась и ее подпись. Граф, тайно переведя

свою недвижимость на Гобсека, хотел оставить документ, согласно которому Гобсек в случае смерти старого графа должен был вернуть все имущество его старшему сыну, указав при этом долю младших детей. Именно последнего не знала графиня, думая, что граф намерен лишить наследства младших детей, она изолирует умирающего мужа в его комнате и никого не пускает к нему.

Поэтому де Ресто не смог передать адвокату свое завещание. Сразу после его смерти графиня ищет везде в комнате этот документ, переворачивает тело покойника, вырывая у него с руки бумагу. Но, услышав шаги адвоката и ростовщика, сжигает, не прочитав, бумажки, тем самым лишая наследства собственных детей.