Средства выразительности в стихотворении фета “горячий ключ” 25

Метафоры - "горячий ключ", "я алкал, жилу жаркую меж скал ... искал", "потряслась земля кругом". 
Эпитеты - "бледно-красный ил", "тайной ревностью", "чудный вид".
Олицетворения - "дрожал солнца луч", "звездный хор", "промчался гром", "дом, мне грозящий","старый ключ гранит и над бездною висит". 
Сравнение - "словно в землю уходил".
Анафора - Как ... повторяется 5 раз
Ассонанс - ДОлгО-дОлгО Я АлкАл..
Аллитерация - Жилу Жаркую меЖ скал...
Инверсия - Обмелел он и остыл...

Порівняння дівочих образів: Бузі та Ассоль.

Обидві дівчинки були сиротами, в обох померла мати. Бузя виховувалась у чужій родині, Ассоль - суворим батьком. Бузя і Ассоль дуже вродливі, вони асоціююьться з сонечком, бо дуже світлі, добрі, чуттєві. Бузя піддається під вплив мрій Шимека, закохується в нього майже з дитинства. Ассоль мріє про принця на кораблі з пурпуровими вітрилами. Про Ассоль ходять чутки, що вона божевільна. Передчуття дива - це те, що їх об’єднує, Їхнє кохання навіяно мріями, але наприкінці їх чекає різний кінець. Бузя виходить заміж з іншого, хоча кохає Шимека, її доля дуже сумна, її мрії не збуваються. Ассоль, навпаки, зустрічає свого принця, Грея, на них чекає дуже радісне та щасливе життя.

Объяснение:

Будущий поэт родился в семье орловского помещика Шеншина 5 октября 1820 года. В детстве Фет носил его фамилию. Мальчик учился в немецком пансионе. В десятилетнем возрасте он получает от отца письмо, где тот заявляет, что его (Афанасия) настоящая фамилия не Шеншин, а Фет.
 Отец привёз из Германии Шарлотту Фет; считалось, что брак был заключён после рождения сына, => сын считался незаконнорождённым, => Фета лишили и фамилии, и дворянства.
 1845 год - учёба на словесном отделении Московского университета, но: поступает на военную службу.
 В начале своей карьеры он встретил Марию Лаззы и влюбился в неё. НоА. Фет не женился, так как она была бесприданницей.
 1857 год - женился на В. Боткиной (богатая дочь частного торговца).
 Скончался Фет 21 ноября 1892 года в Москве.
 Фета называли "поэтом, остановившим мгновение".