Твір на тему "мої роздуми над повістю м.гоголя "шинель"". 15-20 речень!

Існує безліч літературних творів, які викликають невідворотне бажання поміркувати, задуматися, щоб зробити певні висновки про людське життя, про вічні проблеми і негаразди. Одним із таких видатних творів є повість Миколи Гоголя під назвою «Шинель». У цій повісті Микола Гоголь, який був хорошим соціальним психологом, показує життя так званої маленької людини. У цієї людини дуже багато проблем, йому важко, хоч він і не робить ніякого зла тим, хто його оточує. В кінцевому підсумку ми бачимо, що життя цієї людини просто закінчується без будь-якого сенсу.

Звичайно, мені дуже сподобалася ця повість. Проблеми, які були тут підняті, є досить складними, але, тим не менш, такі проблеми потрібно піднімати. Головний герой повісті на ім’я Акакій Башмачкін насправді був звичайною людиною, яка мала як слабкі, так і сильні сторони. Втім, люди, які його оточували, звертали увагу виключно не слабкості. Робили вони це так, ніби ніяких переваг у цієї людини немає. Хоча вони були: чесність, правильність, стриманість. Так, все це не можна назвати яскраво вираженими перевагами, це скоріше називається відсутністю недоліків. Але це ніяк не робить Акакія злим, він таким ніколи не був і не приносив нікому шкоди або якихось неприємностей.

Історія головного героя по-справжньому трагічна. Так склалося, що єдине з того, що він хотів в цьому житті – красива шинель – в кінцевому підсумку привело його до смерті. Він довго економив на всьому, намагався зберегти побільше грошей, щоб на шинель залишилося. Він був надзвичайно радий, коли це довгоочікуване придбання все ж відбулося. Але в першу ж ніч, коли він повертався зі святкування покупки шинелі на роботі, цей предмет одягу з нього зняли бандити. Причому цілком можна припустити, що посприяли цьому співробітники Акакія Акакійовича по роботі. Ці люди його недолюблювали. І причина цього була проста: він не був таким, якими вони були. Думаю, що саме це і є ключовою проблемою повісті: люди не люблять тих, хто відрізняється, хто на них не схожий.

Безумовно, дана повість змусила мене задуматися про багато речей і про життя в цілому. Я думаю, що люди повинні прочитати цю повість, щоб зрозуміти і усвідомити, що ті, хто від них відрізняються, нічим не гірше, ніж вони самі. Якщо це усвідомлення прийде, людина стане добрішою, терплячішою і стриманішою щодо тих, хто її оточує. І це піде всьому суспільству на користь.

Муки совести. По словам самого героя, он «целый месяц провидение беспокоил, призывая в свидетели, что не для своей плоти дело предпринимает, а имеет в виду великолепную цель, чтобы возможную справедливость наблюдать в исполнении».
Страх. «Он просто не верил себе и упрямо, рабски, искал возражений по сторонам, как будто кто его принуждал и тянул к ужасному делу…» Во время последнего разговора со старухой, Раскольникову, также, очень страшно: «Еще с полминуты, и он, возможно, убежал бы от нее», не совершив преступления.
Душевные переживания. Совершенно уверенный в своей идее, Раскольников совсем не уверен, что сможет осуществить ее. От этого он глубоко несчастен. Еще до преступления, начинаются его лихорадочные метания и нравственные мучения.
Только стечение обстоятельств, «так нечаянно наступивших и все разом порешивших подействовали на Раскольникова почти совсем механически; как будто его кто-то взял за руку и потянул за собой, неотразимо, слепо, с неестественной силой, без возражений. Точно он попал клочком одежды в колесо машины, и его начало в нее втягивать».

Если по простому,то Холмс более умный чем Уотсон,но я расскажу больше.Холмс он более рассудителен,у него много жизненного опыта  в решении головоломок или в расследовании чего-либо.Уотсон можно сказать его ученик,он пока еще учится так прекрасно расследовать убийства как Холмс.Ему не хватает жизненного опыта,который в обилии у Холмса.Я считаю что Уотсону надо быть более увереным и более рассудительным.Похожи они тем что они оба расследователи,хоть и Уотсону надо еще долго учиться у Шерлока,но все-же они профессиональный расследователи.
 Лично я считаю,что жизненный опыт - это самое главное,потому что мы учимся на своих ошибках!