Сравнение васютки из васюткино озеро и игоря робинзона из игорь робинзон

Оба мальчика заблудились но находили выход. Встречали лесных животных.Выживали при сложной опстоновке.

Розмова Русалки з "Тим, що греблі рве".Водяник не дозволяє Русалці гуляти з "Тим, що греблі рве" і вона занурюється в озеро.Дія І
Лукаш іде по лісу з дядьком Левком.Лукаш хоче зробити очеретяну сопілку і залишається на березі, а дядько Левко іде рибалити.Від гри сопілки прокидається Мавка після зимового сну.Розмова Лукаша з Мавкою.Дядько Лев повертається і кличе небожа Лукаша.Лукаш збирає хмиз і розпалює вогнище.Дядько Лев розповідає казку.Дядько засинає, а Лукаш зустрічається з Мавкою.Русалка  підмовлює потерчат і Куця.Потерчата заводять Лукаша у драговину.Мавка рятує Лукаша.Дядько Лев забирає Лукаша додому.Дія ІІ
Лукаш побудував хатку у лісі, засіяв поле житом і пшеницею.Матері Лукаша не подобається Мавка, вона хоче іншу невістку.
Килина і Лукаш жнуть жито.
Лукаш проводжає Килину додому.Мавка танцює у Перелесником.З'являється "Той, що в скалі сидить" і забирає Мавку.Лукаш засилає сватів до Килини.Дія ІІІ
Лісовик перетворив Лукаша на вовка, але Мавка знов обернула його на людину.Куць зіпсував всіх лукашевих корів і коней.Лукашева мати свариться з Килиною.Мавка перетворюється на вербу біля Лукашевої хати.Килинин син вирізає з верби сопілку.Лукаш повертається додому, граєна вербовій сопілці.Верба згорає, вогнище переходить на Лукашеву хату.Лукашева хата згоряє.Лукаш з сім'єю відправляється в село.Лукаш грає на сопілці мавчиній постаті

Слово «совесть» довольно часто встречается в нашей речи. мы говорим о человеке: «он бессовестный» или «он совестли­вый». часто мы обращаемся к самому себе с тем же вопросом — о совести. себя охарактеризовать намного сложнее. а ведь имен­но со словом «совесть» связана вся наша жизнь. именно на примерах человеческой совести и строятся наши отношения: внутрисемейные, внутришкольные… и просто че­ловеческие. вы обещали позвонить по телефону и не позвонили — забы­ли. вы опоздали на свидание, деловую встречу, а то и вовсе не пришли, сославшись на нездоровье или на другую причину. мы довольно часто совершаем такие поступки, не придавая им боль­шого значения, не замечая их и прощая друг другу. а ведь дело все в той же совести, о которой мы говорим. «в конце концов, не на этом строятся отношения между людьми», — скажут некоторые. и ошибутся. совестью, по-моему, должен измеряться любой поступок, который человек со­вершает или уже совершил. это должно стать правилом жизни. с юных лет надо научиться заставлять себя делать не толь­ко то, что хочется, а и то, что надо; не только для себя, но и для других, а еще лучше во имя других. только тогда ты можешь спокойно жить, так сказать, по совести, потому что она — но­вый лучший советчик.